У х в а л а

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

3 листопада 2006 року                                                                 м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ “Єнакіївський коксохімічний завод”, ЗАТ “Єнакіївський коксохімпром” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

         Наумова звернулась із зазначеним позовом, посилаючись на те, що наказом НОМЕР_1 була звільнена з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП УКраїни з 15 липня 2002 року. При звільненні їй не було виплачено заборгованість по заробітній платі за березень і квітень 2002 року. Непроведення з нею остаточного розрахунку є порушенням її прав, а тому просила стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн. Позивач уточнила позовні вимоги і просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 4224 грн. 28 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату середнього заробітку у розмірі 125 грн. 10 коп. та 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Єнакіївського міського суду від 25 червня 2004 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ “Єнакіївський коксохімічний завод” на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4699 грн. 47 коп. та 1000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено. У задоволенні позову до ЗАТ “Єнакіївський коксохімпром” відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2004 року рішення Єнакіївського міського суду від 25 червня 2004 року в частині відшкодування моральної шкоди скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалене рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

         Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.        

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст. ст. 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

                Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                В.І. Гуменюк

Судді:                                                                          В.І. Барсукова

Л.І. Григор'єва