12.03.2013
Справа № 127/2782/13-а
Провадження № 2-а/127/193/13
Постанова
Іменем України
12 березня 2013 року місто Вінниця Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Курбатової І.Л.
при секретарі Бузак І.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Журавського О.А., представника прокурора тури м. Вінниці Формуги І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача прокурора м. Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради № 592 від 27.12.2011 року,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 6 лютого 2013 року звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.11.2000 року, що набуло законної сили, встановлено порядок користування земельною ділянкою між ним, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пропорційно розміру часток у спільній власності на будинковолодіння АДРЕСА_1. Згідно вказаного рішення суду ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_4 виділено в користування земельну ділянку площею 1447 кв.м. та 101 кв.м. Рішенням виконкому Вінницької міської ради від 27.09.2001 року № 1677 передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1, з виділенням в окреме будинковолодіння за рахунок земель будинковолодіння АДРЕСА_1, що знаходяться в користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_1 На підставі цього рішення позивачу 21.12.2001 року видано державний акт.
Рішенням 16 сесії Вінницької міської ради 6 скликання від 27.12.2011 року №592 «Про розгляд протесту прокурора м. Вінниці на п. 2 рішення виконавчого комітету міської ради від 27.09.2001р. № 1677 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок в приватну власність і користування» задоволено протест прокурора м. Вінниці та скасовано п. 2 рішення виконавчого комітету міської ради від 27.09.2001р. № 1677 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок в приватну власність і користування».
Позивач вважає дане рішення протиправним, винесеним всупереч вимог ст. 19 Конституції України та ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування». Свою позицію обґрунтовує тим, що до компетенції міських рад віднесено, зокрема, питання про скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції та законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах повноважень. Разом з тим, мотивувальна частина оскаржуваного рішення не містить посилань на нормативно-правові акти, яким суперечить скасований п. 2 рішення виконавчого комітету міської ради від 27.09.2001р. № 1677. Відомості, зазначені у оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам, оскільки всі необхідні документи, в тому числі і рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.11.2000, позивачем були подані.
В судовому засіданні позивач вимоги адміністративного позову підтримав, просив суд задоволити позов та скасувати рішення Вінницької міської ради № 592 від 27.12.2011 року.
Представник відповідача Журавський О.А позов не визнав, пояснивши, що рішення Вінницької міської ради є законним та обґрунтованим і прийнято з врахуванням даних про відсутність рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.11.2000 року, яким визначено порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та виділенно ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_4 в користування земельну ділянку площею 1447 кв.м. та 101 кв.м., а також у відсутність погодження співвласника ОСОБА_4
Прокурор Формуга при вирішенні спору поклалась на розсуд суду та пояснила, що на час внесення протесту прокурором на п. 2 рішення виконавчого комітету міської ради від 27.09.2001р. № 1677 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок в приватну власність і користування», відповіддю від 05.05.2011 року в.о. голови Ленінського районного суду м. Вінниці підтверджувалось, що згідно алфавітного показника за 2000 рік відомості щодо ОСОБА_1 відсутні.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали адміністративної справи та матеріали цивільної справи № 2-1946/00 за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27.09.2001 року № 1677 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок в приватну власність і користування» передано безплатно у приватну власність ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, з виділенням в окреме будинковолодіння за рахунок земель будинковолодіння АДРЕСА_1, що знаходяться в користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.11.2000 р. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 21.12.2001 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ВН № 052340, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № ВН№1/2511).
Рішенням 16 сесії Вінницької міської ради 6 скликання від 27.12.2011 року №592 «Про розгляд протесту прокурора м. Вінниці на п. 2 рішення виконавчого комітету міської ради від 27.09.2001р. № 1677 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок в приватну власність і користування» задоволено протест прокурора м. Вінниці та скасовано п. 2 рішення виконавчого комітету міської ради від 27.09.2001р. № 1677 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок в приватну власність і користування», з огляду на те, що земельна ділянка передана ОСОБА_1 без погодження його співвласника ОСОБА_4, а також з врахуванням відповіді в.о. голови Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.05.2011 року, що згідно алфавітного показника за 2000 рік відомості щодо ОСОБА_1 відсутні.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25 частин першої, десятої статі 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення та вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Законодавство передбачає ряд законодавчих актів, якими передбачено право органу самоврядування скасовувати свої рішення з тих чи інших питань, віднесених до сфери їх управління, а також рішення виконавчих органів самоврядування. Разом з тим, щодо актів індивідуальної дії законом передбачений інший порядок, про що зазначено у вищевказаному рішення Конституційного суду. Так, Конституційний суд визначає, що в Конституції України закріплено принцип права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 7 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування та громадянами, породжуючи у громадян впевненість в тому, що їхнє існуюче становище не було погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Оскільки рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27.09.2001 року № 1677 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок в приватну власність і користування» передано безплатно позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1000 кв.м., вказане рішення є актом ненормативного характеру, а розпорядчого, правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом виконання, тому таке рішення не може бути в подальшому скасоване міською радою в односторонньому порядку.
З протесту прокурора м. Вінниці від 04.11.2011 р № 110/3795вих-11, вбачається, що прокурор вважав вказаним рішенням виконавчого комітету передано земельну ділянку ОСОБА_1 з порушенням ст.. 17 Земельного кодексу України та підзаконних нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття опротестованого рішення. В обґрунтування незаконності опротестованого рішення прокурор послався на відсутність погодження співвласників, а також матеріали перевірки, які підтверджували відсутність рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.11.2000 року.
Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції, що діяла станом на 01.10.2011 року, тобто на час внесення протесту прокурора) протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акту і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Конституцією України встановлено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Конституційним Судом України у рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зазначено, що у зв'язку з наведеними конституційними та законодавчими положеннями рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України «Про прокуратуру» порядку з одночасним зверненням до суду.
Таким чином, якщо чинним законодавством України не визначено підстав для скасування органом місцевого самоврядування власного рішення як акту індивідуальної дії, яким встановлюються права чи/або обов'язки суб'єктів певних правовідносин, то таке рішення не може бути скасовано в односторонньому поряду, оскільки норми ч.2 ст.11 Конституції України є нормами прямої дії.
Поряд з вказаним, суд приймає до уваги, що матеріалами цивільної справи № 2-1946/00 за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою підтверджено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.11.2000 року, встановлено порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пропорційно розміру часток у спільній власності на будинк, згідно з договорами дарування та спадковою частиною будинку АДРЕСА_1. Згідно вказаного рішення суду ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виділено в користування земельну ділянку площею 1447 кв.м. та 101 кв.м., що становить 2525 кв.м або 19/50 долі ОСОБА_4 і 1/25 долі (від 21/50) ОСОБА_1 Рішення суду набуло законної сили.
Судом приймається до уваги, що позивачем надано докази отримання погодження співвласника земельної ділянки. Вказаний факт підтверджується копією заяви ОСОБА_4 від 11.02.2001 року на ім'я міського голови Ваховського В.К., з якої слідує, що вона не заперечує проти вилучення з спільного користування з сином ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1000 кв.м., наданої рішенням суду від 20.11.2000 р. та виділення її в окреме домоволодіння. Вказана заява зареєстрована 13.02.2001 року у Вінницькій міській раді за індексом М-478-2.
Наведеними доказами, а саме рішенням суду та заявою співвласника спростовані підстави, зазначені в протесті прокурора, як докази невідповідності закону п. 2 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27.09.2001 року № 1677 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок в приватну власність і користування».
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що рішення 16 сесії Вінницької міської ради 6 скликання від 27.12.2011 року №592 «Про розгляд протесту прокурора м. Вінниці на п. 2 рішення виконавчого комітету міської ради від 27.09.2001р. № 1677 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок в приватну власність і користування»», яким задоволено протест прокурора м. Вінниці та скасовано п. 2 рішення виконавчого комітету міської ради від 27.09.2001р. № 1677 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок в приватну власність і користування» є протиправним і підлягає скасуванню, а позов підлягає задоволенню.
Згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст.116,125, 126,140,158,193,196,198 Земельного кодексу України, ст.378 ЦК України, ст.ст.26,46,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, ст.ст. 7,17, 69, 71, 86, 159, 160-163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення рішенням 16 сесії Вінницької міської ради 6 скликання від 27.12.2011 року №592 «Про розгляд протесту прокурора м. Вінниці на п. 2 рішення виконавчого комітету міської ради від 27.09.2001р. № 1677 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок в приватну власність і користування»», яким задоволено протест прокурора м. Вінниці та скасовано п. 2 рішення виконавчого комітету міської ради від 27.09.2001р. № 1677 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок в приватну власність і користування».
Судовий збір в розмірі 114,71 грн. компенсувати позивачеві ОСОБА_1 за рахунок бюджету м. Вінниці.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: