ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
12.03.13р. Справа № 904/654/13-г
За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради,
м. Дніпропетровськ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача: Контрольно-ревізійне управління в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про стягнення 8 954, 61 грн.
Суддя Кармазіна Л.П.
Представники:
Від позивача - Катков С.В., представник, дов. № 2 від 02.01.2013
Від відповідача - представник не з'явився.
Від Третьої особи - Номировський В.І., представник, дов. № 13-06 від 08.01.2013 року.
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи на боці позивача без самостійних вимог на предмет спору Контрольно-ревізійне управління в Дніпропетровській області про стягнення 8 954,61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані перевищенням відповідачем вартості виконаних робіт за договором підряду № 1/11 від 04.11.10р., яке призвело до нанесення збитків установі, що виявилось під час ревізії, яка проводилась Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області.
Ухвалою господарського суду від 21.01.2013 року розгляд справи призначено на 07.02.2013 р.
07.02.2013 р. в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 26.02.2013р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
26.02.2013р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Третя особа надала пояснення до позовної заяви, якими підтримала заявлені позовні вимоги, вважає даний позов обґрунтованим, з підстав викладених у долучених до матеріалів справи письмових поясненнях. (а.с. 48)
26.02.2013 року розгляд справи відкладено на 12.03.2013р., через неявку представника відповідача в судове засідання.
12.03.2013р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повернутий поштовою установою поштовий конверт з відміткою про закінчення строку зберігання поштового відправлення (а.с. 53), зазначений конверт направлений на адресу відповідача, яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є: (АДРЕСА_1). (а.с.42)
Згідно з п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
12.03.2013 року в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, та третьої особи господарський суд, -
встановив:
Між комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (підрядник) укладено договір підряду № 1/11 від 04.11.10р., відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт: "Ремонт адміністративної будівлі КП "Теплоенерго" (першого поверху)" (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 3.2. договору, договір вступає в законну силу з моменту його підписання та діє до моменту повного виконання зобов'язань сторонами.
На підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад та грудень 2010р.(а.с.16-26), відповідачем пред'явлено до оплати комунальному підприємству "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради за вказаний період 2010 року вартість робіт на загальну суму 147 788 грн. 66 коп., що позивачем було сплачено у повному обсязі (а.с. 53).
Перерахування коштів відповідачу на загальну суму 147 788 грн. 66 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 662 від 29.11.2010р. на суму 29 944,67грн. (а.с.30); №117 від 28.12.2010р. на суму 98155,95 грн.(а.с.31); №165 від 20.01.2011р. на суму 19 688,04 грн. (а.с.32).
Під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності комунального підприємства "Теплоенерго" контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області за 2009р. 2010р. та завершений період 2011року, складений акт № 06-21/82 від 17.10.2011р. (а.с. 27-29), яким виявлено наступне:
Ревізією встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, за рахунок коштів комунального підприємства "Теплоенерго" в ревізійному періоді виконувались роботи з "Ремонту адміністративної будівлі КП "Теплоенерго" на загальну суму 187 378,66 грн. без ПДВ.
Роботи виконувались на підставі договорів, які укладено між підрядником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, в особі ОСОБА_1, та замовником комунальним підприємством "Теплоенерго", в особі директора підприємства Хорунжого О.А.
Пунктом 1.2 договору від 04.11.2010 №1/11 визначено, що вартість робіт визначається на підставі локального кошторису, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.2.3 договору від 04.11.2010 №1/11, вартість робіт визначена станом на листопад 2010 року та може бути змінена при змінах в діючих нормах та цін відповідно до постанов Уряду України, а також в зв'язку зі змінами обсягів виконаних робіт (згідно з актом виконаних робіт).
Пунктом 3.1 договору від 04.11.2010 №1/11 визначено, що підрядник, зобов'язується почати виконання робіт протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання договору та виконати їх до 31.12.2010, з правом дострокового виконання при повному забезпеченні фронту робіт.
Згідно з даними бухгалтерського обліку комунального підприємства "Теплоенерго" станом на 01.07.2011 року заборгованість замовника перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за виконані роботи відсутня.
Суцільним співставленням обсягів та вартості робіт, передбачених локальним кошторисом №2-1-1 на ремонт приміщення з обсягами включеними до Актів (ф.№КБ-2в) за листопад - грудень 2010 року на суму 147 788,66 грн. завищення обсягів та вартості робіт не встановлено.
При суцільній звірці Актів (ф. №КБ-2в) за листопад - грудень 2010 року, на суму 147 788 грн. 66 коп., з питання правильності застосування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 норм на ремонт адміністративної будівлі, згідно з ДБН Д.1.1-4-2000, завищення вартості виконаних робіт не встановлено.
Суцільною звіркою нарахувань на вартість прямих витрат, на загальну суму 147 788,66грн. включених до Актів (Ф.№КБ-2в) з питання правильності застосування підрядником усереднених показників для розрахунку прибутку та адміністративних витрат, згідно з вимогами ДБН Д.1.1.-1-2000 (із змінами та доповненнями), з урахуванням Зміни №6 до ДБН Д.1.1-1-2000 (Далі зміна №6), затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.03.2009р. №14, встановлено завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 4296,32 грн. без ПДВ.
Вищезазначене порушення виникло внаслідок невірного застосування усередненого показника для визначення адміністративних витрат в розмірі 1,79 грн./люд.-год, чим порушено п. 3.1.18.4. ДБН Д.1.1-1-2000, де зазначено, що розмір адміністративних витрат приймається за усередненими показниками, наведеними у Додатку 13 до ДБН Д.1.1-1-2000. Тобто, для визначення усередненого показника адміністративних витрат при ремонті адміністративної будівлі, необхідно застосовувати 1,23 грн/люд.-год. (п. 4 Додатка 13 до ДБН Д. 1.1-1-2000), тоді як замовником погоджено підряднику усереднений показник для визначення адміністративних витрат у розмірі 1,79 грн/люд.-год, як для особливо складних інженерних споруд.
Крім того, ревізією встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 включено до Актів (ф.№КБ-2в) ризики, пов'язані з проектно-кошторисною документацією на, загальну суму 4658,29 гривень. Вищезазначене є порушенням п. 3.2.13 ДБН Д. 1.1-1-2000 та роз'яснень Держбуду України наведених в збірнику "Ціноутворення у будівництві" №7, 2001 рік, стор.81 - 82, де зазначено якщо на об'єкт будівництва або ремонту, сторонами узгоджена динамічна договірна ціна і контрактом передбачено своєчасну оплату замовником фактично виконаних підрядником робіт відповідно до проектних рішень, розмір заробітної плати прийнято в межах, рекомендованих Держбудом, оплату матеріально-технічних ресурсів обговорено проводити за обґрунтованими поточним цінами, відсутні елементи ризику, зазначені в п.3.2.13 ДБН Д.1.1-1-2000, кошти на покриття ризику підрядника в динамічній договірній ціні не передбачаються.
Вищезазначені порушення допущені начальником виробничо-технічного відділу комунального підприємства "Теплоенерго" Білан В.П., який відповідно до посадової інструкції перевіряє акти приймання виконаних робіт та правильність застосованих норм у відповідності до ДБН.
Згідно з пояснення начальника виробничо-технічного відділу комунального підприємства "Теплоенерго" Білан В.П., слідує, що порушення виникло в зв'язку з відсутністю фахівця-кошторисника
Внаслідок оплати завищеної вартості ремонтно-будівельних робіт завдано комунального підприємства "Теплоенерго" матеріальної шкоди (збитків) на суму 8 954 грн. 61 коп.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та третьої особи, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно пунктів 1-3 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Виходячи із змісту статті 843 Цивільного кодексу України, ціна - грошова сума, що підлягає сплаті за результати роботи підрядника. Ціна може встановлюватись у договорі у вигляді обумовленої сторонами грошової суми. В цьому випадку вона може зазначатися безпосередньо у договорі або у додатках до нього, які є невід'ємною частиною (кошторис, який містить постатейний перелік витрат; калькуляція; прейскурант).
Сторонами ціна договору була обумовлена, що знайшло своє відображення у договорі № 1/11 від 04.11.10р., зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
Позивачем не доведено шляхом надання належних доказів, що роботи не виконані, але оплачені.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено.
У відповідності з вимогами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 22 ЦК України, яка визначає загальні способи відшкодування майнової шкоди, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Позивач у позовній заяві посилається на положення ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз вказаної позивачем норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Оскільки між сторонами у справі, було укладено договір про оплатне виконання ремонту адміністративної будівлі позивача, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Виявлені ревізією порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Необхідно зауважити, що наявний в матеріалах справи акт Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 17.10.2011р. №06-21/82 не може бути належним доказом наявності вини відповідача, акт не є первинним документом та не носить обов'язковий характер.
Акт ревізії -документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Обставини, вказані в такому акті повинні підтверджуватись належними доказами у відповідності до ст. ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що підрядні роботи були виконані відповідачем в повному обсязі та прийняті позивачем без зауважень, про що були складені відповідні акти виконаних робіт, а їх вартість була узгоджена договором.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду порушення підрядних зобов'язань з боку відповідача та наявність обставин, пов'язаних з виникненням у відповідача зобов'язань, щодо перерахування на користь позивача зазначеної суми коштів.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Л.П. Кармазіна
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України " 13 " березня 2013р.