АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/692/2013 Номер провадження 22-ц/786/1131/2013 Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л.М. Доповідач Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Абрамова П.С., Винниченка Ю.М., при секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора м. Полтави на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2013 року у справі за позовною заявою прокурора м. Полтави до Полтавської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування рішення, повернення земельної ділянки та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2013 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою прокурора м. Полтави до Полтавської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування рішення, повернення земельної ділянки та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

З даною ухвалою не погодилась прокуратура м. Полтави. та подала на неї апеляційну скаргу, в якій прохала скасувати ухвалу місцевого суду від 05 лютого 2013 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому вказували на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судове засідання проводилося в присутності представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, що з'явилася, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно п.4 ч.2 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п.п.3-4 ст. 311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження за позовною заявою прокурора до Полтавської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування рішення, повернення земельної ділянки та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, місцевий суд виходив з того, що вказаний спір належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, з урахуванням характеру спору, який виник між прокурором м. Полтави, який діє та виступає в інтересах держави та Полтавською міською радою, як суб'єкта владних повноважень, а також предмету спору, яким є рішення Полтавської міської ради прийняте в межах розпорядчих функцій суб'єкту владних повноважень в галузі земельних відносин.

А також виходив з того, що в позовній заяві поєднані позовні вимоги, що пред'явлені до суб'єкта владних повноважень та які повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства, то позовні вимоги до ОСОБА_1, які повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства, що є недопустимими, а тому вказана позовна заява не може розглядатись у порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм чинного цивільно-процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до місцевого суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі, з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що випливають із цивільних, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177,181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясовувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2,5 Земельного Кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється особами, визначеними статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Як вбачається з поданої позовної заяви, порушений спір не є публічно-правовим, а є спором про право, який зводиться до визначення правомірності використання земельної ділянки ОСОБА_1, скасування рішення Полтавської міської ради, повернення земельної ділянки та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер.

Рішення органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки у власність або у користування втілює волевиявлення власника землі і реалізується у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного Кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості. (власності).

Таким чином є помилковим віднесення місцевим судом спорів за участю органів виконавчої влади та самоврядування, пов'язаних з наданням земельної ділянки у власність або у користування, з оформленням цих прав, видачею документів, які посвідчують право власності або користування земельними ділянками до публічно-правових, оскільки повноваження, які реалізуються органами місцевого самоврядування або виконавчої влади у цих відносинах, не є владними, а мають лише організаційно-розпорядчий характер.

Правовідносини, які склались між Полтавською міською радою та ОСОБА_1 стосуються права користування спірною земельною ділянкою. Таким чином міська рада в даному випадку виступає суб'єктом земельних відносин, а не суб'єктом владних повноважень, який здійснює управлінські функції. В даному випадку виник спір щодо законності виникнення права власності на земельну ділянку, а справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до місцевого суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Колегія суддів, керуючись ст.ст. 307, 311, 314, 315 ЦПК України,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора м. Полтави - задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2013 року - скасувати, справу повернути до місцевого суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Копія згідно:

Суддя апеляціфного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин