13 листопада 2006 року                                                                       м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства “Філдес Україна” (далі - ДП “Філдес Україна”) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства “Філдес Україна” про зміну умов зобов'язання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2006 року,

    в с т а н о в и л а:

У серпні 2005 року ДП “Філдес Україна” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зазначало, що згідно укладеного між ним та ОСОБА_1 3 грудня 2003 року контракту НОМЕР_1, ОСОБА_1., з метою отримання автомобіля, зобов'язався щомісяця з 1 по 10 число вносити платежі на користь ДП “Філдес Україна” до повної оплати вартості автомобіля.

19 серпня 2004 року ДП “Філдес Україна” передало ОСОБА_1 автомобіль.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1. відмовився сплатити залишок вартості наданого автомобіля та не вносить щомісячних платежів, чим порушує умови укладеного контракту, просило суд стягнути з відповідача залишок щомісячних внесків у розмірі 12509 грн.

У грудні 2005 року ОСОБА_1. звернувся в суд із зустрічним позовом до ДП “Філдес Україна” про зміну умов зобов'язання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

           Зазначав, що в порушення умов укладеного контракту ДП “Філдес Україна” передало йому автомобіль виробництва “Кремунчуцький автоскладальний завод” замість автомобіля виробництва Росії та білого кольору замість синього. Заборгованості в нього по виконанню умов контракту не має.             

Посилаючись на те, що на час отримання автомобіля він сплатив 33 внески, а ДП “Філдес Україна” безпідставно відмовило йому у перерахунку коштів, а також на те, що  відповідач за зустрічними позовними вимогами, без його згоди, провів обробку автомобіля вартістю 620 грн., просив змінити умови зобов'язання, встановивши, що розмір щомісячного внеску за укладеним контрактом до 3 грудня 2008 року складає 225 грн. 50 коп., стягнути матеріальну шкоду у розмірі 620 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

          Рішенням Артемівського  міськрайонного суду від 22 лютого 2006 року в задоволенні позовних вимог ДП “Філдес Україна” відмовлено; позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, - змінені умови зобов'язання за  контрактом, а саме: зобов'язано ОСОБА_1 вносити на користь ДП “Філдес Україна” до 3 грудня 2008 року щомісячні платежі у розмірі 225 грн. 50 коп., стягнуто з ДП “Філдес Україна” на його користь 620 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди, а також 59 грн. 50 коп. судового збору на користь держави.

          Рішенням апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, - про задоволення позовних вимог ДП “Філдес Україна”. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП “Філдес Україна” 10957 грн. 88 коп. заборгованості по контракту та 109 грн. 57 коп. у повернення судового збору.  У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1- відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлене у справі рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

          Рішення апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2006 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.