Справа № 0203/2633/2012
Провадження №11/0290/1274/2012 Категорія: 22
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л.П.
Доповідач :Ляліна Л. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2012 року
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого-судді: Ляліної Л.М.
суддів: Ващук В.П., Олексієнка Ю.Г.
за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.
захисника: ОСОБА_2
при секретарі: Сологубі В.Г.
засудженого: ОСОБА_3
розглянула 27 грудня 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом І інстанції на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 4 жовтня 2012 року, яким
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, в
силу ст. 89 КК України раніше
не судимий,
засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до 4-х років позбавлення волі.
Вирішено питання з речовими доказами.
Постановою цього ж суду від 10 жовтня 2012р. виправлено описку, допущену в абзаці першому резолютивної частини вироку від 4 жовтня 2012р., а саме: абзац перший резолютивної частини вироку викладено в такій редакції.
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України призначити йому покарання нижче від найнижчої межі у вигляді 4-х років позбавлення волі із конфіскацією майна.
В постанові зазначено, що вона є невід'ємною частиною вироку щодо ОСОБА_3 від 4 жовтня 2012 року.
Як встановлено вироком суду, ОСОБА_3 15.02.2012 року близько 21 год. 00хв., знаходячись в с. Малі Крушлинці Вінницького району Вінницької області по вул. Лесі Українки, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно, з корисливих спонукань, шляхом відкриття шибки вікна та відкриття вхідних дверей, проник в будинок ОСОБА_4, де умисно, з метою відкритого заволодіння чужим майном, із погрозою застосування фізичного насильства, небезпечного для життя та із застосуванням фізичного насильства за допомогою ножа, вчинив напад на власницю будинку ОСОБА_4, заподіявши при цьому їй тілесні ушкодження у вигляді різаної рани в нижній третині правого передпліччя та двох крововиливів і садна на обличчі, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. при цьому ОСОБА_3 заволодів коштами потерпілої в сумі 500грн., чим заподіяв ОСОБА_4 матеріальну шкоду на цю суму.
В апеляції прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, ставиться питання про скасування вироку з підстав невідповідності призначеного покарання особі засудженого та ступеню тяжкості злочину, і постановленні вироку в апеляційному порядку, яким ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 187 КК України призначити покарання 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Заслухавши доповідача, прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, просить вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_3 скасувати, постановивши свій вирок без застосування ст. 69 КК України; засудженого ОСОБА_3, який заперечує проти апеляції прокурора і просить вирок суду залишити без змін, його захисника ОСОБА_2, який просить залишити вирок без змін, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково.
Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи та з погрозою застосування такого насильства, поєднаного з проникненням в житло, при обставинах, викладених у вироку, ґрунтується на сукупності доказів, перевірених в судовому засіданні, а саме: показаннях потерпілої ОСОБА_4, з яких вбачається, що 15.02.2012р. ввечері до неї прийшов ОСОБА_3 і став вимагати гроші, а коли вона відмовила, між нею і ОСОБА_3 виникла сварка і останній кухонним ножем порізав їй руку, а коли вона вибігла з хати у двір і почала кликати на допомогу, то ОСОБА_3 наздогнав її, закрив їй рота рукою і пошкодив обличчя, після чого вона повернулась з ним до хати і віддала йому 500грн.
З показань свідка ОСОБА_5 в суді вбачається, що 15.02.2012 року сусідка ОСОБА_4 близько 21год. 30хв. прийшла до нього додому, показала порізану руку, розповіла, що ОСОБА_3 з ножем вимагав в неї гроші, просила допомогти.
Свідок ОСОБА_6, показання якої були оголошені в судовому засіданні, на досудовому слідстві показала, що її попросила ОСОБА_4 і ОСОБА_5 зателефонувати до міліції, оскільки ОСОБА_3 вимагав у ОСОБА_4 гроші, порізав ножем їй руку.
Підсудний ОСОБА_3 повністю визнав свою вину, пояснив, що знаходився в стані алкогольного сп'яніння і погано пам'ятає події того вечора.
Вина ОСОБА_3 доведена також висновком судово-медичної експертизи, згідно якому у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження - різана рана в нижній третині правого передпліччя, яка могла утворитися від дії колючо-ріжучого предмета, та два крововиливи і садна на обличчі, які утворились від тупих предметів.
Різана рана відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; крововиливи і садна на обличчі відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с. 142); заявою потерпілої ОСОБА_4 про вчинений ОСОБА_3 злочин (а.с. 3); протоколом огляду місця події (а.с. 5-7); протоколом огляду речових доказів - купюр грошей (а.с. 90); протоколом відтворення обстановки і обставин події з участю підозрюваного ОСОБА_3, де він розповів і на місці показав, як скоїв злочин (а.с. 95-96); висновками СМЕ, згідно яким кров, плями якої виявлені на сидінні від стільця в будинку ОСОБА_4, грошові купюрі номіналом 10грн. та одязі ОСОБА_3 не виключають походження від потерпілої ОСОБА_4 (а.с. 122-124, 125-126, 128-130).
Судом вірно кваліфіковані дії ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 187 КК України. Дана кваліфікація ніким не оспорюється.
Разом з тим, призначаючи покарання ОСОБА_3 із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, суд не дотримався вимог ст. 65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» і призначив покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
Суд врахував, що ОСОБА_3 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, визнав вину, щиро сердечно розкаявся, повністю відшкодував потерпілій шкоду і вона просить не позбавляти його волі.
В якості обставин, обтяжуючих покарання, суд визнав вчинення злочину ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, судом не визнано обставиною, обтяжуючою покарання, те, що злочин ОСОБА_3 скоєно щодо особи похилого віку, оскільки потерпіла ОСОБА_4, 1937 року народження.
Колегія суду не погоджується із зазначеним у вироку, що ОСОБА_3 характеризується посередньо, оскільки на а.с. 46 є характеристика, видана 16.02.2012р. сільським головою с. Малі Кришлинці, де зазначено, що ОСОБА_3 зарекомендував себе з негативної сторони. Не працює, зловживає алкоголем, веде аморальний спосіб життя.
Надана суду інша характеристика на ОСОБА_3 від 25.09.2012р. тим же сільським головою, де зазначено, що він зарекомендував себе з посередньої сторони, періодично зловживав алкоголем і протягом 2012 року до виконкому сільської ради скарг на його поведінку не надходило, свідчить лише про те, що з моменту надання першої характеристики по даний час ОСОБА_3 утримується під вартою, тому скарги на його поведінку в сільську раду находити не можуть. (а.с. 234).
10 жовтня 2012р. судом винесено постанову про виправлення описки, допущеної в резолютивній частині вироку, при цьому суд керувався ст.ст. 409, 411 КПК України. Дані статті КПК 1960 року стосуються питань, зв'язаних з виконанням вироку і застосовуються до вироків, вступивших в законну силу.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.1990 року (із змінами, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України №3 від 4.06.1993р., №3 від 13.01.1995р., №2 від 3.12.1997р.) п. 3 судам слід мати на увазі, що в порядку, передбаченому ст. 411 КПК України, суд може вирішувати лише ті питання, які не стосуються суті вироку і не тягнуть погіршення становища засудженого.
Суд же фактично погіршив становище ОСОБА_3, застосувавши додаткову міру покарання - конфіскацію майна, яка не була призначена вироком від 4 жовтня 2012 року.
При таких обставинах вирок суду щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню в частині призначення покарання, а постанова суду від 10 жовтня 2012р. підлягає скасуванню повністю.
Керуючись ст. 378 КПК України, колегія суддів, -
З А С У Д И Л А :
Апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 4 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_3 скасувати в частині призначення покарання.
Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2012 року, яка є невід'ємною частиною вироку від 4.10.2012р. скасувати повністю.
Визнати винуватим ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 187 КК України і призначити йому покарання 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_3 з 16 лютого 2012 року.
Запобіжний захід залишити тримання під вартою.
Речові докази: сидіння від стільця, черевики коричневого кольору, штани синього кольору, пальто сіро-чорного кольору, зразки крові ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знищити.
В решті вирок суду залишити без змін.
На вирок суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом одного місяця з дня проголошення, засудженим - в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Судді:
Л.М. Ляліна В.П. Ващук Ю.Г. Олексієнко
З оригіналом вірно: