Справа № 1321/1908/12 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.
Провадження № 22-ц/783/2123/13 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.
Категорія:26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого:Тропак О.В.
суддів: Мацея М.М.,Монастирецького Д.І.,
при секретарі:Дідусь О.Р
з участю:позивача ОСОБА_3,
представника третьої особи Лящука Т.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 06 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа Генеральна прокуратура України про стягнення страхових виплат,-
в с т а н о в и л а :
У березні 2008 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Львівської обласної дирекції ВАТ «НАК »Оранта» про стягнення страхової виплати в сумі 50784 гривні та 10000 гривень моральної шкоди.
В подальшому судом було допущено заміну відповідача, яким визнано ВАТ «НАК»Оранта», та залучено до участі в справі в якості третьої особи Генеральну прокуратуру України.
В обгрунтування позову позивач зазначила, що 24.11.2005 року під час праці на посаді старшого помічника прокурора Сокальського району Львівської області з нею стався нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом, про що складено відповідні акти форми Н-1 та Н-5 від 30 листопада 2005 року. Згідно з висновком МСЕК від 18 липня 2006 року їй встановлено 40% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності у зв»язку з трудовим каліцтвом.
У відповідності до Порядку та умов державного особистого страхування працівників прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року № 486 вона підлягала обов»язковому особистому страхуванню.
23.01.2007 року прокуратурою Львівської області скеровано на адресу Львівської обласної дирекції її заяву щодо виплати страхової суми. Листом № 5-01/129 від 26.01.2007 року документи повернуті прокуратурі Львівської області, в зв»язку з відсутністю підписаної угоди на 2007 рік між НАСК «Оранта» та Генеральною прокуратурою про державне обов»язкове страхування працівників прокуратури та одночасно зазначено, що про можливість поновлення прийому документів буде повідомлено додатково. Листом від 30.07.2007 року № 5-01/1200 їй вкотре було відмовлено у прийнятті документів та запевнено, що про можливість поновлення прийому документів її буде повідомлено додатково.
Вважаючи доводи відповідача, наведені в обгрунтування відмови у проведенні страхових виплат безпідставними, просила стягнути з відповідача страхову виплату в розмірі 50784 грн, обчислену, виходячи з місячного грошового утримання в розмірі 1058 грн станом на січень 2008 року та 40% втрати професійної працездатності і 10000 грн моральної шкоди.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 10 листопада 2008 року позов в частині стягнення моральної шкоди залишено без розгляду.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 06 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог про стягнення страхової виплати відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове про стягнення з відповідача на її користь страхових виплат в сумі 50784 грн, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з»ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, а саме:
неправильна оцінка судом листа ВАТ «НАСК Оранта» від 25.01.07 року »Про припинення прийому документів за обов»язковим особистим страхуванням працівників прокуратури», який суперечив Постанові Кабінету Міністрів № 486 від 19.08.92 року;
не врахування судом тієї обставини, що на момент подачі позивачем документів для виплати страхового відшкодування діяла ліцензія на проведення обов»язкового державного страхування, видана відповідачеві;
за наявності факту перерахування у 2007 році Генеральною прокуратурою НАСК «Оранта» 33480 грн бюджетних коштів, які, на думку позивача, повинні були бути виплачені їй, помилковість висновку суду про відсутність підстав для задоволення позову;
безпідставне (за межами позовних вимог) посилання суду, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на відсутність у відповідача поновленої ліцензії, що нібито унеможливило здійснення страхової діяльності відповідачем;
не прийняття судом до уваги того факту, що страховий випадок з нею стався у 2005 році, а всі документи на страхову виплату були подані відповідачеві у січні 2007 року.
Заслухавши суддю-доповідача,пояснення позивача і представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що є підстави для часкового задоволення апеляційної скарги. рішення суду слід скасувати і ухвалити нове з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Стаття 46 Конституції України передбачає право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантоване загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок певних страхових внесків, а також страховими виплатами за обов'язковим страхуванням відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що законом може бути встановлений обов»язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров»я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов»язкове страхування). До відносин, що випливають із обов»язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.11 ЦК України цивільні права та обов»язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.У випадках встановлених актами цивільного законодавства,цивільні права та обов»язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Обов'язкове державне страхування життя і здоров'я працівників прокуратури є одним із напрямів їх соціального захисту (частина четверта статті 50 Закону України»Про прокуратуру»).
Порядок та умови такого страхування були встановлені Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок та умов державного обов»язкового особистого страхування працівників прокуратури» № 486 від 19.08.1992 року .
Страхова подія з позивачем сталася 24 листопада 2005 року.На той час і,на момент звернення позивача з позовом до суду, постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок та умов державного обов»язкового особистого страхування працівників прокуратури» № 486 від 19.08.1992 року діяла в редакції із змінами і доповненнями, внесеними постановами КМУ від 22.03.1995 року № 206 та від 23.06.1995 року № 449, і ця редакція була чинною до 31.08.2009 року.
Положення постанови № 486 у редакції чинній на дату настання страхової події і на дату звернення позивача з даним позовом, передбачали,що:
державне обов'язкове особисте страхування працівників прокуратури здійснюється за рахунок коштів, що виділяються з державного бюджету на утримання органів прокуратури (пункт 1). Страхові платежі по державному обов»язковому особистому страхуванню працівників прокуратури, включаючи витрати Національної акціонерної страхової компанії »ОРАНТА» на його проведення у розмірі 6 процентів від загальної суми цих платежів, перераховуються Генеральною прокуратурою на спеціальний рахунок акціонерної страхової компанії »ОРАНТА» (пункт 3). Розміри страхових платежів установлюються щорічно Національною акціонерною страховою компанією «ОРАНТА» за погодженням з Мінфіном під час формування державного бюджету на наступний рік (пункт 4). Страхові платежі сплачуються страхувальником щомісячно до 25 числа в розмірі 1/12 річної суми (пункт 5). Страхові платежі, не використані в поточному році на виплату страхових сум, підлягають зарахуванню в рахунок чергових платежів, а кошти, яких не вистачає на виплату страхових сум, доплачуються страхувальником (пункт 6). Національна страхова компанія»ОРАНТА» виплачує страхові суми: у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, що сталися при виконанні або у зв»язку з виконанням ним службових обов»язків-у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у процентному відношенні від суми страхування на випадок загибелі або смерті (п/п «б» пункту 7).Виплата страхових сум здійснюється з розрахунку грошового утримання, передбаченого чинним законодавством, за останньою посадою на день виплати страхової сумиь( абзац другий п/п »б» пункту 7). З вимогою про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть звернутися до Національної акціонерної страхової компанії »ОРАНТА» протягом трьох років з дня настання страхової події (пункт 8). Виплата страхових сум повадиться у семиденний строк з дня одержання Національною страховою компанією »ОРАНТА» всіх необхідних документів від застрахованого або його спадкоємців. У разі відмови у виплаті страхової суми Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» у семиденний строк письмово повідомляє про це застрахованого або його спадкоємців і відповідні органи прокуратури із зазначенням причин відмови. Спори між застрахованим (його спадкоємцями) і Національною акціонерною страховою компанією »ОРАНТА» щодо виплати страхових сум вирішуються в установленому законодавством порядку(пункт 9). Страхові суми не виплачуються, якщо страхова подія: а)настала у зв'язку з вчиненням застрахованим навмисного злочину, або є наслідком вчинення застрахованим дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;б) є наслідком навмисно вчинених собі застрахованим тілесних ушкоджень (п/п « а» і »б» пункту 11). Для визначення права на виплату страхових сум у випадках, передбачених у пункті 7 цього Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі прокуратури та подають Національній страховій компанії «ОРАНТА» такі документи: б)у разі втрати застрахованим працездатності - заяву за вказаною формою з відміткою органу прокуратури про місячне грошове утримання за останньою посадою, копію довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, засвідчену в нотаріальному порядку, документ, що посвідчує особу застрахованого (п/п»б» пункту 13).
Відповідно до вимог ч.4 ст.2 ЦПК України закон,який встановлює нові обов»язки, скасовує чи звужує права належні учасникам цивільного процесу,чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Отже, положення пункту 3 Постанови № 486, яким було передбачено , що державне обов'язкове особисте страхування працівників прокуратури здійснюється страховиками, які одержали відповідну ліцензію в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг, і, яке було введено в дію з 31.08.2009 року внаслідок внесення змін постановою КМУ № 890 від 19.08.2009 року, не поширювалося на правовідносини, які існували між позивачем та відповідачем як станом на січень 2007 року (дата подачі відповідачу документів для виплати страхових платежів), так і станом на березень 2008 року (дата звернення з позовом до суду).
Виходячи із змісту пункту 7 Постанови № 486, в редакції станом на січень 2007 року, незалежно від того, що на момент виплати страхової суми застрахованій особі у страховика не було (не вистачало) коштів для проведення застрахованій особі виплати страхової суми, страхові суми повинні були бути виплачені застрахованій особі саме страховиком. У такому випадку у відповідності до положень пункту 6 Постанови № 486, в редакції станом на березень 2008 року, кошти,яких не вистачало страховику для виплати страхової суми застрахованій особі(позивачу) повинні були бути доплачені страхувальником страховику і не повинні були бути виплачені страхувальником безпосередньо застрахованій особі. Вказана обставина підтверджується, зокрема, наступним письмовим доказом- платіжним документом,датованим 31.12.2007 року,
згідно якого Генеральна прокуратура України перерахувала НАСК»Оранта» 33 480 грн страхового платежу зг. постанови КМУ 486 від 19.08.92 р згідно постанови суду від 04.11.07 для виплати страхової суми ОСОБА_5.(т.1 ас 42). Отже, отримавши 25.01.2007 року пакет документів, оформлених у відповідності до постанови КМУ № 486, для виплати страхової суми застрахованій особі - ОСОБА_3 (працівнику прокуратури) , відповідач зобов»язаний був виплатити згаданій застрахованій особі страхову суму, встановлену п/п «б» пункту 7 постанови КМУ № 486- у розмірі 40 % від десятирічного грошового утримання застрахованої особи за останньою посадою, яку вона займала на день виплати страхової суми. У випадку проведення цієї виплати та за недостатності у страховика страхових платежів, які були перераховані відповідачеві у 2007 році, останній , у відповідності до вимог пункту 6 Постанови КМУ № 486, отримував право вимагати від страхувальника (Генеральної прокуратури) доплатити недостаючі кошти.
З врахуванням вищенаведених мотивів, наявність чи відсутність заборгованості Генеральної прокуратури перед НАСК «Оранта» по страхових платежах станом на 25.01.2007 року не повинна була мати, не мала і не має правового значення для вирішення спору по правовідносинах, які мали місце між застрахованою особою та страховиком у січні 2007 року.
Таким чином, позивач, страхова подія з якою сталася 24.11.2005 року і,яка до збігу трьох років з дня настання страхової події, звернулася до відповідача з вимогою про виплату страхової суми, мала право на отримання від страховика страхової суми, оскільки вимога позивача ґрунтувалася на положеннях вищенаведених актів цивільного законодавства, які були чинними станом на 25.01.2007 року. А відмова відповідача від 26.07.2007 року у виплаті позивачеві страхової суми була необґрунтованою.
З врахуванням положень абзацу другого підпункту «б» пункту 6 постанови КМУ № 486 та, виходячи з розміру місячного грошового утримання позивача на день звернення за одержанням страхової суми, яке становило 773 грн (т.1 ас 9) , відповідачеві на протязі семи днів з дня одержання ним всіх необхідних документів від застрахованої особи, належало виплатити позивачеві 37104 грн ( 773 грн х 20 місяців х 40% = 37104 грн).Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги слід задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача страхову суму обчислену , виходячи з розміру місячного грошового утримання позивача станом на 25.01.2007 року, а не обчислену з розміру місячного грошового утримання позивача станом на дату звернення з позовом до суду.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про те,що судом першої інстанції не було застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, тобто допущено неправильне застосування норм матеріального прав і незаконно відмовлено у задоволенні позовних вимог, то оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог.
У зв»язку із частковим задоволенням позовних вимог та у відповідності до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 371 грн 04 коп (1% від 37104 грн).
Керуючись п.2 ч.1 ст.307,п.п.3,4 ч.1,ч.2 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 06 грудня 2012 року скасувати і ухвалити нове.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» ( 01032, м.Київ вул.Жилянська,75, код 00034186, розрахунковий рахунок № 26506000001049 у ПАТ «УКРСОЦБАНК», код банку 300023) :
-на користь ОСОБА_3 страхову суму у розмірі 37104 (тридцять сім тисяч сто чотири ) гривні;
-в дохід державного бюджету судовий збір у сумі 371 (триста сімдесят одна) гривня 04 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: _______________ Тропак О.В.
Судді: ________________ Мацей М.М.
________________ Монастирецький Д.І.