Провадження : 22ц/790/2054/13 Головуючий 1-ї інстанції - Гришин П.В.
Справа № 2-1878/12 Доповідач - Шевченко Н.Ф.
Категорія : трудове.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Шевченко Н.Ф.
суддів - Кокоші В.В., Бобровського В.В.
при секретарі - Гелашвілі Т.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 31 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №164», третя особа - Управління пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області про визнання недійсною довідки та зобов'язання вчинити дії по видачі нової довідки, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №164» про визнання недійсної довідки про розмір нарахованої заробітної плати та зобов'язання вчинити дії по видачі нової довідки про її розмір, посилаючись на те, що з жовтня 1986 року у складі військової частини № 18576 він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується записами у військовому квитку та Довідкою центрального архіву Міністерства оборони.
На час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС він працював в Красноградській пересувній механізованій колоні №154, яка згодом була реорганізована в ТОВ ПМК-164».
З жовтня по листопад місяці 1986 року Товариством «ПМК №- 164» йому була нарахована заробітна плата в сумі 1 296,23 крб., яка на його думку, не відповідає діючому в той період законодавству.
Ліквідатор ТОВ «Пересувна механізована колона №164» - Шуба В.І. подав до суду письмову заву про згоду з позовом.
Управління пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області надало до суду свої письмові заперечення проти позову.
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 31 січня 2013 року позов задоволено.
Визнано довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №164» про заробітну плату ОСОБА_1 із розміром заробітної плати в розмірі 488 крб. 40 коп. за 9 дні жовтня 1986 року за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС недійсною.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №164» вчинити дії по видачі ОСОБА_1 нової довідки про розмір заробітної плати за 9 днів жовтня 1986 року по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 732 крб. 76 коп.
Стягнуто з відповідача судовий збір в розмірі 114, 70 грн.
В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову з підстав, передбачених вимогами ст.309 ЦПК України, якими передбачається, що невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того з того, що при нарахуванні та виплаті йому заробітної плати за час роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за 9 днів жовтня 1986 року за місцем роботи у відповідача неправильно була нарахована заробітна плата, а саме : тарифна ставка за роботу в зоні небезпеки не була проведена на шестигодинний робочий день та не збільшена на 50%; не проведена доплата за роботу у вихідні дні; не проведено нарахування премії за роботу в зоні небезпеки у розмірі 60%; невірно нарахована кратність за роботу в першій та третій зонах небезпеки.
Судова колегія з висновком суду погодитися не може, оскільки він не відповідає обставинам справи.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 з 05 жовтня по 02 листопада 1986 року був призваний на збори військовозобов'язаних і приймав участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС у складі в/ч 18576 (а.с.8).
Військовозобов'язаним, призваним на збори, заробітна плата виплачувалась за місцем основної роботи.
За цей час в ПМК 164 йому була нарахована заробітна плата у сумі 1296 крб. 23 коп. (а.с.14).
Відповідно довідки центрального архіву Міністерства оборони України від 18 серпня 1994 року значаться дні виїзду ОСОБА_1 в зону відчуження - 21, 22, 23, 24, 26, 28 - 31 жовтня 1986 року (а.с.9).
У зв'язку з цим згідно довідки ПМК 164 ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за вказані 9 днів роботи в зоні відчуження у сумі 488 руб. 40 коп. (а.с.16).
Вимоги ОСОБА_1 про те, що за 9 днів роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження він повинен був одержати 932, 38 карб. не ґрунтуються на матеріалах справи і нормах закону.
Матеріальне забезпечення громадян, які працювали на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС визначалось Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156; постановою Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати»; постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року №665-195 «Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій, установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» (постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7).
Зазначені нормативні акти застосовувались з врахуванням особливостей оплати праці військовозобов'язаних запасу, призваних на військові збори, які у 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією на ЧАЕС і запобіганням забрудненню території.
За постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року №524-156 керівникам підприємств надавалось право оплачувати роботу осіб, які були безпосередньо зайняті на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за підвищеними до 100% тарифної ставки (посадового окладу). При цьому безумовного підвищення на 100% тарифної ставки (посадового окладу) цією постановою не передбачалось.
А тому вимоги ОСОБА_1 про підвищення посадового окладу на 100% є безпідставними.
За період 21, 22, 23, 24, 26, 28 - 31 жовтня 1986 року заробітна плата ОСОБА_1 була нарахована у розмірі 488,40 карб. (а.с.16).
Безпідставним є і вимоги ОСОБА_1 про доплату у вихідні дні у подвійному розмірі та переведення тарифної ставки на шестигодинний робочий день.
Відповідно до ст. 66 Закону України «Про загальний військовий обов'язок», на час виконання обов'язків, пов'язаних з проходженням військових зборів, громадяни звільняються від роботи в установленому порядку. Чинність Кодексів законів про працю Української РСР на громадян, які проходили військові збори, не поширювалася, в тому числі і щодо додаткової оплати за роботу у вихідні і святкові дні. Особи, які проходили збори, дні відпочинку і святкові дні використовували за розпорядком, встановленим командуванням, яке проводило збори.
Денна розрахункова ставка військовозобов'язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС визначались діленнями місячної тарифної ставки (посадового окладу) на календарну кількість днів відповідного місяця.
Погодинний облік робочого часу призваних на військові збори не проводився тому і заробітна плата цих осіб за вказані роботи в зоні відчуження, виходячи із годинної тарифної ставки не нараховувалась.
Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року №153/10-43 премія за роботу працівника в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання.
Матеріали справи не містять даних про те, що виплата премії ОСОБА_1 під час роботи у відповідача носила постійний характер, оскільки системної виплати премій не проводилось, тому і підстав для задоволення позову щодо нарахування та виплати премій у розмірі 60% тарифної ставки не має.
Відносно оплати праці ОСОБА_1 в зоні небезпеки в кратному розмірі, то така оплата йому проведена :
- за дев'ять днів у жовтні 1986 року у третій зоні небезпеки в 4 кратному розмірі.
Сукупність приведених обставин свідчить про те, що підстав для визнання довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 164» про нараховану та отриману ОСОБА_1 заробітну плату за 9 днів жовтня 1986 року незаконною з підстав, заявлених останнім, не має.
За вимогами ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На час знаходження позивача у зоні відчуження діяло розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964, згідно якого оплата праці робітників, зайнятих на роботах у третій, другій та першій зонах небезпеки оплачувалась відповідно у двох, трьох та чотирьохкратному розмірі, понад середньомісячної заробітної плати, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.
Отже, посилання суду на застосування Постанови ЦК КПPC, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів та ВЦСПС від 07.05.1986 року № 524-156 (Постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 року № 168-5), а також Постанови Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦСПС від 07.05.1986 року № 153/10-43 та інші - безпідставні.
Тобто, на час роботи на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 його робота оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів згідно вище вказаних постанов.
При цьому ці нормативні акти не підлягали одночасному застосуванню.
Безпідставно застосовано судом і виплата максимального розміру премії - 60%.
Так, Постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 року № 665-195 передбачено встановлення максимального розміру премії не вище 60% тарифної ставки на місяць.
Згідно роз'яснень Держкомпраці УРСР та УКРСОФПРОФа від 08.01.1987 року премія встановлюється диференційно до 60% за виконання конкретних показників роботи керівниками підприємств за згодою з профспілковим комітетом.
Ніяких доказів для необхідності врахування такого розміру премії ні позивачем, ні відповідачем не надано.
Отже, рішення суду підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки ним не надано доказів на підтвердження своїх вимог.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області задовольнити.
Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 31 січня 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №164», третя особа - Управління пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області про визнання недійсною довідки та зобов'язання вчинити дії по видачі нової довідки, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення , але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :