Головуючий першої інстанції Цукуров В.П.

Доповідач: Осипчук О.В.

Категорія: 32

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„19" лютого 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Осипчук О.В.,

суддів: Ткачук С.С., Смєлік С.Г.,

при секретарі: Трибраті О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на його користь 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок отриманої 17.06.1981 року виробничої травми.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 6 000 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що суд не врахував, що втрата професійної працездатності по травмі 1981 року позивачеві вперше встановлена висновком МСЕК від 16.10.1990 року і законодавством, що було чинним на той час відшкодування моральної шкоди не передбачалось.

Представник відповідача Матюхіна І.Г. підтримала доводи скарги у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з відповідачем з 03.09.1979 року, працював підземним прохідником. 16 червня 1981 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок на виробництві, що підтверджується актом форми Н-1 від 17.06.1981 року. Перший огляд на МСЕК позивача відбувся з 16 жовтня по 6 листопада1990 року і встановлено 50% втрати професійної працездатності. Згідно повторної довідки МСЕК від 5.11.1991 року відсоток втрати працездатності визначено 40% з подальшим переоглядом у жовтні 1992 року. З довідки МСЕК від 1.10.2003 року позивачеві визначено повторно безстроково 20% втрати професійної працездатності за травмою 1981 року.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції керувався вимогами статей 237-1 КЗпП України та 1168 ЦК України і виходив з того, що згідно довідки МСЕК від 01.10.2003 року ступінь втрати професійної працездатності позивача складає 20%, починаючи з 2003 року повторно та безстроково у зв'язку з травмою, отриманою 16.06.1981 року.

Апеляційний суд вважає висновки суду такими, що суперечать нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Проте суд першої інстанції ці вимоги закону не врахував і помилково задовольнив частково позов, прийнявши при цьому до уваги повторну довідку МСЕК від 2003 року, а не первинну довідку МСЕК від 1990 року.

Судом не враховано, що Закон України «Про охорону праці» № 2694-ХІІ від 14.10.1992 року стаття 12 якого передбачала відшкодування моральної шкоди власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, був введений в дію 24 листопада 1992 року; Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 172; ст. 237-1 КЗпП України діє з 13 січня 2000 року; Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року набрав чинності з 01 квітня 2001 року.

В апеляційному суді представник позивача підтвердив той факт, що первино втрата професійної працездатності позивачеві у зв'язну з виробничою травмою 1981 року була встановлена МСЕК у 1990 році.

Апеляційний суд вважає, що довід скарги щодо того, що законодавством на час виникнення правовідносин не передбачалось відшкодування моральної шкоди є обґрунтованим та таким, що заслуговує на увагу.

З огляду на наведене рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Оскільки суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову, то не підлягає стягненню з відповідача і судовий збір.

Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» задовольнити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2012 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: