Категорія 45 Головуючий у 1 інстанції Каліуш О.В.

Доповідач Агєєв О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.

при секретарі Жара Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Горлівської міської ради про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 січня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до Горлівської міської ради про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі повернуто позивачу для звернення до належного суду.

З вказаною ухвалою не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та передати питання до суду першої інстанції на новий розгляд.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду про те, що вимога про визнання додаткової угоди № 2 до договору оренди земельної ділянки не є спором з приводу земельної ділянки є безпідставним та не обґрунтованим, оскільки спір виник саме з орендованої земельної ділянки. Крім того, зазначає, що суд не звернув увагу на ухвалу Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 08.10.12р., якою дана позовна заява була повернута позивачу з підстав недотримання правил виключної підсудності.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву позивачу, виходив з того, що позов ОСОБА_1 до Горлівської міської ради про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі не є спором з приводу земельної ділянки, а тому на даний спір поширюються загальні правила підсудності справ, передбачені ст.ст.109, 110 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно із ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсною додаткової угоди №2 до договору оренди землі №040615200107 від 05.05.06р. Даною додатковою угодою (яка є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки) внесені зміни до п.9 договору в частині розміру орендної плати.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Крім того, Пленум Верховного Суду України в п.27 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9 роз`яснив, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності, пред'являються відповідно до частини першої статті 114 ЦПК за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об'єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК. При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред'являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).

Таким чином, вимога позивача про визнання недійсною додаткової угоди №2 до договору оренди землі, безпосередньо пов`язана з договором оренди, за яким позивач отримав право користування певною земельною ділянкою. Тому при вирішенні питання про підсудність даного спору слід керуватись ст.114 ЦПК України.

Згідно з п.3 ст.312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З урахуванням викладеного апеляційний суд визнає апеляційну скаргу обґрунтованою, а ухвалу такою, що підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.312, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 30 січня 2013 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий

Судді: