Категорія 45 Головуючий у 1 інстанції Рассуждай Я.М.

Доповідач - Агєєв О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю.,

суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.,

при секретарі Жара Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Донецька від 20 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Київської районної у м.Донецьку ради про визнання частково недійсним акту та рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Київської районної у м.Донецьку ради про визнання частково недійсним акту та рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано частково недійсним акт Державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації нежитлових прибудов «а4», «а5», «а6» до житлового будинку садибного типу під літерою «А-1» садиби по АДРЕСА_2 в частині прийняття до експлуатації нежитлової прибудови «а5» до житлового будинку садибного типу літера «А-1» садиби по АДРЕСА_2

Визнано частково недійсним рішення №516/1 від 21.12.07р. виконавчого комітету Київської районної в місті Донецьку ради про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації прибудов до житлового будинку садибного типу і оформлення права власності садиби по АДРЕСА_2 в частині затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації нежитлової прибудови «а5» до житлового будинку садибного типу під літерою «А-1» садиби по АДРЕСА_2 і в частині оформлення права власності і видачі свідоцтва про право власності на нежитлову прибудову «а5» до житлового будинку садибного типу під літерою «А-1» садиби по АДРЕСА_2

Зобов`язано ОСОБА_1 за свої власні кошти знести нежитлову прибудову під літером «а5» до житлового будинку садибного типу під літерою «А-1» садиби по АДРЕСА_2 у строк трьох місяців після вступу даного рішення суду в законну силу.

Додатковим рішенням Київського районного суду м.Донецька від 30 жовтня 2012 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, через неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що домоволодіння по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 (батьку апелянта) та йому (апелянту) на праві сумісної часткової власності по ? частини кожному не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 належало ? частини, а йому (апелянту) ? частини домоволодіння, що підтверджується свідоцтвом про право власності та він не прийняв спадщину після смерті батька, а тому висновок суду про зобов`язання його (апелянта) за власні кошти знести нежитлову прибудову також вважає необґрунтованим.

Судом в порушення ст.35 ЦПК України не притягнуто до участі у справі у якості третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 (доньку апелянта) та її чоловіка ОСОБА_6, які з 1977 року мешкають у даному домоволодінні без узгодження з апелянтом, а також, ЗАТ «ПроКредит Банк» в іпотеці якого знаходиться домоволодіння по АДРЕСА_2 При цьому заявити клопотання про залучення до участі у справі вищевказаних осіб судом його позбавлено, оскільки судових викликів про час та місце розгляду справи за фактичним місцем проживання (АДРЕСА_1) він не отримував.

Вважає, що з урахування оскаржуваного рішення, яким, зокрема, визнано частково недійсним акт Державної приймальної комісії та рішення № 516/1 від 21.12.07р. виконавчого комітету Київської районної у м.Донецьку ради, належним відповідачем по даній справі повинен бути саме виконавчий комітет Київської районної у м.Донецьку ради.

Крім того зазначає, що резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить номеру акта, дату його складання, повної назви органу приймальної комісії, яка видала акт; не зазначено повністю або частково задоволено позов.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та просив її задовольнити.

Позивач в судовому засіданні апеляційного суду просила відхилити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Виконавчий комітет Київської районної у м.Донецьку ради в судове засідання апеляційного суду не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Надав суду заяву про розгляд справи у відсутність його представника.

Судом першої інстанції встановлено, що земельні ділянки домоволодінь сторін по цій справі мають суміжну межу. На земельній ділянці відповідач ОСОБА_1 до житлового будинку «А-1» (частина якого належить йому на праві власності) без згоди позивача здійснив прибудову приміщень «а4», «а5», «а6». Дані прибудови були прийняті в експлуатацію, що вбачається з державного акту приймальної комісії (а.с.12-14), який затверджено рішенням Виконавчого комітету Київської районної в місті Донецьку ради №516 /1 від 21 грудня 2007 року (а.с.10, 11).

Актом обстеження від 20 травня 2008 року, проведеного за заявою позивача, встановлено, що при будівництві прибудови літ.«а5» відповідачем ОСОБА_1 (та відповідачем ОСОБА_3, провадження по справі щодо якого закрито у зв'язку зі смертю) було порушено норми ДБН 360-92 п.п.3.235, а саме відстань від спірної прибудови «а5» до межі з земельною ділянкою позивача по справі складає 0,3м., тоді як повинна бути не менш 1,0м. Крім того дах перекриття прибудови «а5» частково виступає на територію земельної ділянки позивача ОСОБА_2 та не має організованого зливу природних опадів, що є причиною зливу опадів на земельну ділянку огороду позивача по справі. З наведеного акту також вбачається, що прибудова «а5» має висоту 3,13м. через що затіняє частину огороду ОСОБА_2 (а.с.15). Це привело до порушення прав і інтересів останньої.

З копії відповіді заступника начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контрою у Донецькій області вбачається, що дозвіл на виконання будівельних робіт відповідачу не видавався, що стало підставою притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст.96 КоАП України (а.с.17).

Добровільно відповідач не усунув встановлених порушень, через що позивач була вимушена звернутись до суду.

З висновку судової будівельно-технічної експертиза (проведеної в ході розгляду справи) №7044/23 від 28 квітня 2011 року, вбачається, що зі сторони відповідачів має місце порушення п.п.3.25 ДБН , а саме: «Розміщення і орієнтація житловий будинків і суспільних споруд повинні здійснюватися з урахуванням забезпечення нормативного продовження інсоляції норм освітленості у відповідності із «Санітарними нормами і правилами забезпечення інсоляцією будинків і територій житлової забудови» і СНІП 11-4-79 «Природне і штучне освітлення» як в будинках, які будуються так і в сусідніх житлових і суспільних спорудах. Для догляду за спорудами і здійснення їх поточного ремонту відстань до сусіднього мужі ділянки від найбільш виступаючої конструкції сіни слід приймати не менш 1,0м. Із сторони прибудови відповідачів припущено порушення п.п.3.25 ДБН 360-92, якими приписано те, що повинно бути забезпечено обладнання необхідних інженерно-технічних заходів, як перешкоджають стоку природних опадів із перекриття дахів і карнизів споруд на територію суміжних ділянок. Візуальним обстеженням було встановлено незначне затінення звисом перекриття даху прибудови відповідачів земельної ділянки (загальна площа затінення не перевищує 1,0м.кв. станом на 11-00 годину).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в суді доведено факт порушення відповідачами прав власника земельної ділянки, що є підставою для задоволення позову. При цьому суд послався на ст.ст.152, 158 Земельного кодексу України та ст.391 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, що визначено ч.1 ст.15 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.2 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

За положеннями ч.ч.1-3 ст.158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд встановлено, що відповідачами порушено права ОСОБА_2 як власника земельної ділянки, тому обґрунтовано визнано акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків та рішення виконавчого комітету Київської районної у м.Донецьку ради від 21.12.07р. № 516/1 в частині прийняття в експлуатацію нежитлової прибудови «а5» до житлового будинку садибного типу літ. «А-1» по АДРЕСА_2 недійсними. Суд дійшов також вірного висновку про зобов`язання ОСОБА_1 знести нежитлову прибудову «а5», що відповідає закону.

Дійсність наявних в матеріалах справи ксерокопій (не засвідчених печаткою) оскаржуваних рішення виконавчого комітету Київської районної у м.Донецьку ради від 21.12.07р. №516/1 (а.с.10) та акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків (а.с.12-14) не заперечується сторонами.

Довід апеляційної скарги щодо не залучення судом до участі у розгляді справи ЗАТ «ПроКредит Банк», в іпотеці якого знаходиться житловий будинок АДРЕСА_2 (літ.«А-1»), і це є підставою для скасування рішення суду - є помилковим, оскільки нежитлова прибудова «а5» не є предметом іпотеки, що вбачається з підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору іпотеки (а.с.176).

Довід апеляційної скарги щодо невідповідності часток у праві спільної часткової власності спірного домоволодіння між ОСОБА_1 та його батьком (по ? за кожним) зазначених в мотивувальній частині рішення суду, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки представником відповідача ОСОБА_1 не заперечувався факт спорудження спірної прибудови, а доказів виділу часток в натурі останнім суду не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного її вирішення.

Колегія суддів також зазначає, що справа за позовом ОСОБА_2 розглянута за правилами Глави 4 ЦПК України, рішення прийнято відповідно до ст.ст.214-218 ЦПК України, а зазначення судом першої інстанції в описовій частині рішення про проведення заочного розгляду справи є помилковим.

Так, відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або, якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Крім того ч.2 ст.224 ЦПК України надає можливість ухвалити рішення при заочному розгляді за неявки (особистої) в судове засідання усіх відповідачів.

Таким чином, проведенню заочного розгляду справи передує ряд умов (неявка відповідача в судове засідання, належне повідомлення про час та місце розгляду справи, відсутність поважних причин неявки відповідача; відсутність клопотання відповідача про розгляд справи у його відсутність; відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи), відсутність хоча б однієї з яких тягне за собою розгляд справи в загальному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_2 пред`явлено позов до ОСОБА_1, ОСОБА_3 (провадження відносно якого ухвалою суду від 18.11.11р. закрито у зв`язку зі смертю (а.с.151) та виконавчого комітету Київської районної у м.Донецьку ради. Відомості щодо належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи в матеріалах справи відсутні, а від виконавчого комітету Київської районної у м.Донецьку ради до суду надійшла заява про розгляд справи без участі його представника (а.с.132).

Між тим, вищенаведене, відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України, в даному випадку не може бути підставою для скасування по суті правильного і справедливого рішення. Крім того, відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга піддягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Донецька від 20 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: