Категорія 44 Головуючий у 1 інстанції Афанасьєва Ю.О.

Доповідач - Агєєв О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю.,

суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.,

при секретарі Жара Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 20 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, через неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що відповідачка в серпні 2008 року, через неприязні стосунки з його сестрою ОСОБА_3, а не з ним, як помилково встановив суд, забрала свої речі і майно та стала жити за іншою адресою разом з матір`ю, інтересу щодо користування будинком не проявляла, що свідчіть про відсутність наміру жити в спірній квартирі.

Щодо встановленого судом факту зміни ним (апелянтом) замка на вхідних дверях спірного будинку та відмову надати від нього ключі зазначає, що ним була проведена дана заміна в нежитловому будинку (крамниці) за адресою: АДРЕСА_2, та саме ці пояснення він давав суду. Тому вважає, що дані обставини не можуть бути поважними причинами не проживання відповідачки у спірному будинку.

Зазначає, що пояснення ОСОБА_4 щодо звернення до прокуратури з приводу зміни замків неправдивими, оскільки звернення до прокуратури мале місце з приводу прийняття в експлуатацію нерухомого майна.

Крім того вважає, що невизнання відповідачкою позову пов`язане з наміром заставити його визнати за нею право спільної сумісної власності на спірний будинок і сплатити їй грошову компенсацію, про що нею заявлені позовні вимоги.

Позивач та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила у її задоволенні відмовити.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання апеляційного суду не з`явились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтв про право власності та про право на спадщину, позивачі (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3) є власниками АДРЕСА_1 (а.с.5, 6).

В спірному будинку з 04.08.99р. зареєстрована відповідач ОСОБА_4, що вбачається з копії домової книги (а.с.7-9).

24.10.08р. шлюб між ОСОБА_1 (позивачем) та ОСОБА_4 (відповідачкою) розірвано, актовий запис №174 (а.с.4).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не користується спірним будинком понад встановлені ч.2 ст.405 ЦК України строки з поважних причин, тому підстави для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням відсутні.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 1 ст.391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1 ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно з ч.4 ст.156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ст.405 ЖК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Частиною 2 ст.405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Згідно з ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Частиною 4 ст.60 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що не проживання ОСОБА_4 у спірному будинку викликано сімейними обставинами, у зв`язку з чим, вона змушена була залишити спірну квартиру та мешкати за іншою адресою, тому суд першої інстанції встановивши поважність причин не проживання ОСОБА_4 у спірній квартирі більше одного року з зазначених відповідачкою мотивів дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, щодо неповажності причин не проживання відповідачки у спірному будинку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач у відповідності до ст.10 ЦПК України, не підтвердив їх за допомогою належних та допустимих доказів.

Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга піддягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 20 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: