Головуючий у 1 інстанції - Голуб В.А.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року справа №2а/0570/13139/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М., секретар судового засідання: Варчук О.М., за участю сторін: позивача: ОСОБА_2, представника відповідача: Забіренко І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного агентства України з питань державної служби про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2012 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Національного агентства України з питань державної служби про скасування наказу Національного агентства України з питань державної служби від 04.09.2012 року №344-к/о, поновлення на посаді заступника начальника управління - начальника відділу контролю за дотриманням законодавства про державну службу Контрольного управління Національного агентства України з питань державної служби, стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати не більше чим за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що структура та штатна чисельність Контрольного управління Національного агентства України з питань державної служби в наслідок видання наказу Нацдержслужби України від 07.07.2012 року №139 залишились незмінними, отже, наказ щодо його звільнення є незаконним. Крім того, апелянт зазначив, що п.1 ч.1 ст. 40 КЗпПУ не передбачено такої підстави для розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк як «введення в дію нової структури та штатного розпису».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції не вірно встановив обставини у справі, не встановив факту скорочення чисельності або штату, і, відповідно до ст. 36 КЗпПУ у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Нацдержслужби України № 171- к/о від 05.04.2012 року ОСОБА_2 призначений на посаду заступника начальника управління - начальника відділу контролю за дотриманням законодавства про державну службу контрольного управління (арк. спр.22).

07.07.2012 року наказом Нацдержслужби України № 139 введено в дію структуру та штатний розпис Національного агентства України з питань державної служби (арк. спр. 20). Відповідно до п. 3 вказаного наказу визнано таким, що втратив чинність наказ Нацдержслужби України від 15.12.2011 року № 77 «Про затвердження та введення в дію структури та штатного розпису Національного агентства України з питань державної служби».

У п.1 наказу Нацдержслужби України від 07.07.2012 року № 139 зазначено: «ввести в дію з 01 липня 2012 року структуру (додаток 1) та штатний розпис (додаток 2) Національного агентства України з питань державної служби».

09.07.2012 року Нацдержслужбою України винесено попередження про те, що у зв'язку зі змінами у структурі Контрольного управління Національного агентства України з питань державної служби посада, яку займає ОСОБА_2 буде скорочена. Одночасно, пропонувалась інша робота на посаді головного спеціаліста відділу контролю за дотриманням законодавства про державну службу та взаємодії з територіальними органами Контрольного управління з посадовим окладом згідно штатного розпису (арк. спр.46).

Крім того, Нацдержслужбою України було повідомлено Шевченківський районний центр зайнятості у місті Києві про наступне вивільнення як позивача, так і інших працівників, як того вимагають приписи ст. 49-4 КЗпП України, про що свідчить звіт про заплановане вивільнення працівників від 09.07.2012 року (арк.спр.51-52) .

03.09.2012р. ОСОБА_2 на попередженні про наступне вивільнення власноручно зроблено запис про відмову від переведення на іншу запропоновану посаду і складено заяву щодо скорочення терміну попередження та прохання звільнення з 04.09.2012р. за п. 1 ст.40 КЗпПУ (арк.спр.45-46).

Наказом Нацдержслужби України № 344-к/о від 0409.2012р. ОСОБА_2 звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу контролю за дотриманням законодавства про державну службу Контрольного управління у зв'язку з введенням в дію нової структури та штатного розпису Нацдержслужби України, відповідно до п.1 ст.40 КЗпПУ (арк.спр.5). У наказі про звільнення позивача зазначено про виплату йому вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У ч. 1 ст. 44 КЗпП України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та пп. 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Згідно ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що одночасно з попередженням про звільненням у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог дійшов висновку, що встановлено факт змін в організації виробництва і праці Національного агентства України з питань державної служби, з чим колегія суддів погоджується.

Відповідно до змін у структурі і штатному розписі Нацдержслужби України утворено три нових підрозділів - сектору розгляду звернень громадян і роз'яснювальної роботи (пп. 2.3.), сектору взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації (пп. 5,4.), а також служби внутрішньою аудиту (п. 11), відбулись зміни назв окремих посад інших структурних підрозділів, і введено нову посаду заступника начальника управління - начальника відділу контролю за дотриманням законодавства про державну службу та взаємодії з територіальними органами.

Відповідно до пп. 6.4.16.-6.4.22. Положення про відділ контролю за дотриманням законодавства про державну службу та взаємодії з територіальними органами Контрольного управління Нацдержслужби України до повноважень за посадою заступника начальника управління - начальника відділу контролю за дотриманням законодавства про державну службу та взаємодії з територіальними органами Контрольного управління Нацдержслужби України входять: контроль за наданням методично-консультативної допомоги територіальним органам з питань організації їх діяльності та підбиття підсумків роботи територіальних органів відповідно до Порядку рейтингового оцінювання діяльності територіальних органів; ініціювання організації семінарів та нарад з питань діяльності територіальних органів, зокрема Головдержслужби України; проведення аналізу надання методично-консультативної допомоги територіальним органам інших органів виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з питань дотримання законодавства про державну службу та антикорупційного законодавства; керування процесом опрацювання наданих територіальними органами Нацдержслужби України документів осіб, які можуть бути рекомендовані для зарахування до Президентського кадрового резерву «Нова еліта нації» відповідно до Указу Президента України № 246/2012, та організація спеціальної перевірки відомостей, що містяться у документах претендентів до вказаного кадрового резерву; організація здійснення перевірок центральних органів влади та їх територіальних органів з питань дотримання вимог законодавства про державну службу та антикорупційного законодавства; організація проведення в установленому законодавством порядку спеціальної перевірки відомостей щодо кандидатів на зайняття посад державних службовців, призначення на які здійснюється Президентом України або Кабінетом Міністрів України; організація проведення у встановленому порядку службових розслідувань з питань додержання державними службовцями законодавства про державну службу та антикорупційного законодавства, а також фактів порушення етики поведінки державного службовця (арк.спр.113). Зазначені повноваження не були передбачені Положенням про відділ контролю за дотриманням законодавства про державну службу Контрольного управління Нацдержслужби України від 10.02.2012 року.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що коло службових повноважень змінено за обсягом та змістом, і не є таким, що було покладено на посаду, яку займав до звільнення позивач.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з протоколу № 10 засідання профспілкового комітету Нацдержслужби України від 11.11.2012 року надано згоду профспілкового комітету щодо звільнення позивача (голосували: «за» - 9, «проти» - 0, «утримались» - 0) (арк.спр.38).

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2012 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених ст.ст. 43 і 43(1) КЗпП.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних обставин, норм діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення позивача проведено з додержанням положень Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про державну службу», оскільки, судом було встановлено, що в Нацдержслужби України мало місце зміни в організації виробництва і праці, що було додержано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, є докази щодо змін в організації виробництва і праці, що позивач відмовився від переведення на іншу роботу і був попереджений за 2 місяці про наступне вивільнення.

Доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування постанови відсутні.

Повний текст ухвали виготовлено 07.03.2013 року.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 р. залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного агентства України з питань державної служби про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон