У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Сеніна Ю.Л.,
суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І.,
Лихути Л.М., Романюка Я.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Олівер-Реєстратор” до відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, ОСОБА_1, 3-я особа: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, про визнання наявності права на ведення реєстру власників іменних цінних паперів відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, визнання товариства з обмеженою відповідальністю “Олівер-Реєстратор” єдиним законним та належним тимчасовим реєстроутримувачем власників іменних цінних паперів відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, визнання реєстра власників іменних цінних паперів єдиним чинним реєстром власників іменних цінних паперів відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, визнання неправомірною вимоги ОСОБА_1 за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич-Реєстратор” на рішення Нікопольського міськрайонного суду від 31 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю “Олівер-Реєстратор” (далі - ТзОВ “Олівер-Реєстратор”) звернулось в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі укладеного з відкритим акціонерним товариством “Нікопольський завод феросплавів” (далі - ВАТ “НЗФ”) договору воно є реєстроутримувачем власників іменних цінних паперів ВАТ “НЗФ”, а вимога ОСОБА_1 до нього про зупинення ведення реєстру та здійснення функцій реєстратора з тих підстав, що ТзОВ “Славутич-Реєстратор”, яке раніше було реєстроутртимувачем власників іменних цінних паперів ВАТ “НЗФ”, не передало по акту систему реєстру ВАТ “НЗФ”, є неправомірною.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 31 жовтня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2006 троку, позов задоволено.
У касаційній скарзі ТзОВ “Славутич-Реєстратор” просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на їх необгрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач ТзОВ “Олівер-Реєстратор” на законних підставах набув права на ведення реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ “НЗФ”, інші особи такого права не мають, ОСОБА_1 неправомірно не визнає цього права, та на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України визнав за позивачем наявність такого права.
Однак, погодитися з таким висновком не можна.
Так, відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що 14 жовтня 2005 року між ВАТ “НЗФ” та ТзОВ “Олівер-Реєстратор” укладено договір на ведення реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ “НЗФ”.
15 жовтня 2005 року член спостережної ради ВАТ “НЗФ” ОСОБА_1 звернулась до ТзОВ “Олівер-Реєстратор” з вимогою призупинити ведення реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ “НЗФ” та здійснення функцій реєстроутртимувача з тих підстав, що акт передачі документів системи реєстру попереднім реєстратором ТзОВ “Славутич-Реєстратор” емітенту ВАТ “НЗФ” не підписаний у встановленому законом порядку.
За таких обставин суду слід було з”ясувати чи є звернення ОСОБА_1 на адресу позивача порушенням, невизнанням або оспорюванням його прав, свобод чи інтересів в розумінні ст. 3 ЦПК України, чи виникло у зв”язку з ним в позивача право на звернення до суду за захистом та чи немає підстав для припинення провадження в справі.
Таким чином, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч.2 ст.338 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд. Оскільки це порушення не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336 ч.1 п.2, 338 ч.2, 344 ч.1 п.2 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич-Реєстратор” задовольнити частково.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду від 31 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2006 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Л.Сенін
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.І.Охрімчук
Я.М.Романюк