05.03.2013 Єдиний унікальний номер 2-3016/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 2/205/307/13

05 березня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.,

при секретарі Кравцову С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Управління державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області, товарна біржа «Альянц» про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, грошову компенсацію за частку в спільній сумісній власності, припинення права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, уточнивши позовні вимоги, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, товарна біржа «Альянц» про визнання дійсними договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, грошову компенсацію на частку в спільній сумісній власності, припинення права власності на майно. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 09 липня 1990 року. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська шлюб між ними було розірвано. В період сумісного шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за спільні кошти придбали напівпричіп для автомобіля «МАЗ 9397». Також в період шлюбу вони придбали у ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої 04 серпня 2005 року приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, автомобіль вантажний сідловий тягач МАЗ-5432. Зазначена угода є удаваною з метою приховати правочин купівлі-продажу автомобіля. ОСОБА_2 скористався правами, наданими йому довіреністю, та без згоди позивача продав вантажний сідловий тягач МАЗ-5432 ОСОБА_3

Уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд визнати недійсною біржову угоду від 19 березня 2009 року, за якою ОСОБА_4 через ОСОБА_2, діючого від його імені по довіреності, продав, ОСОБА_3 вантажний сідловий тягач «МАЗ-5432»; скасувати державну реєстрацію автомобіля вантажний сідловий тягач «МАЗ-5432», зроблену УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області 19 березня 2009 року; визнати дійсною угоду купівлі-продажу автомобіля вантажний сідловий тягач «МАЗ-5432», укладену 04 серпня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вигляді довіреності, посвідченої 04 серпня 2005 року приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як за подружжям право власності за кожним із них на 1/2 частину автомобіля вантажний сідловий тягач «МАЗ-5432»; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за 1/2 частину автомобіля вантажний сідловий тягач «МАЗ-5432», яка становить 51954,50 грн.; припинити за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля вантажний сідловий тягач «МАЗ-5432»; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину напівпричепу для автомобіля «МАЗ 9397»; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за 1/2 частину напівпричепу для автомобіля «МАЗ 9397», яка становить 19982,50 грн.; припинити за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину напівпричепу для автомобіля «МАЗ 9397».

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення з нього на користь позивача компенсації за 1/2 частину напівпричепу для автомобіля «МАЗ 9397» у розмірі 2736,31 грн.

ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності.

Приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник товарної біржі «Альянц» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши добуті та представлені докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 07 липня 1990 року Ленінським відділом РАЦС м. Дніпропетровська було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7). Шлюб між ними було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2, виданим Ленінським відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ 29 квітня 2009 року (а.с. 8). Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на «ОСОБА_1» (а.с. 91).

В період сумісного шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбали напівпричіп для автомобіля «МАЗ 9397», 1989 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, синього кольору, державний номер НОМЕР_4, за 5472,62 грн. на підставі договору купівлі-продажу № А-2759 від 25 грудня 2004 року, зареєстрованого на Регіональній товарній біржі «Вента» (а.с. 11, 104). Зазначеним напівпричепом користується ОСОБА_2

На підставі п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 статті 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У відповідності з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

На підставі ч. 2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Зважаючи на те, що напівпричіп для автомобіля «МАЗ 9397», державний номер НОМЕР_4, є неподільною річчю, ним користується ОСОБА_2, суд вважає за можливе розділити спільне сумісне майно подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2736,31 грн. (5472,62 грн. (сума за якою було придбано напівпричіп згідно договору купівлі-продажу № А-2759 від 25 грудня 2004 року) : 2 = 2736,31 грн.).

04 серпня 2005 року ОСОБА_4 видав довіреність на ім'я ОСОБА_2 на право керування та розпорядження автомобілем вантажний сідловий тягач «МАЗ-5432», 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_5, синього кольору, строком на 5 років, посвідчену приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровану в реєстрі за № 1553 (а.с. 9).

19 березня 2009 року ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності від 04 серпня 2005 року, продав автомобіль вантажний сідловий тягач «МАЗ-5432», 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_5, синього кольору, ОСОБА_3 на підставі біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу № 163446 (а.с. 53).

Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У відповідності зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у праві.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Зважаючи на викладене суд не вбачає жодних підстав для визнання договору купівлі-продажу автомобілю вантажний сідловий тягач «МАЗ-5432», державний номер НОМЕР_1, укладеного 04 серпня 2005 року дійсним, оскільки позивачем в порушення вимог ст. ст. 10, 59-60 ЦПК України не було надано суду доказів того, що правочин у вигляді довіреності від 04 серпня 2005 року був удаваним з метою приховання договору купівлі-продажу автомобілю, а, отже, і немає правових підстав для визнання недійсною біржової угоди від 19 березня 2009 року, укладеної між ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 1422 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 1542 грн., тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача також слід стягнути судові витрати в розмірі 1542 грн., які нею було сплачено при поданні позову.

На підставі викладеного та керуючись Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 15-16, 183, 203 Цивільного кодексу України, ст. ст. 60-61, 70-71 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10-11, 59-60, 88, 209, 212, 214-215, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Розділити сумісне майно подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2736,31 грн. в рахунок вартості 1/2 частки напівпричепа для автомобіля «МАЗ 9397», державний номер НОМЕР_4, судові витрати у розмірі 1542 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.В. Залімська