У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          4 грудня 2006 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання довіреності, договорів купівлі-продажу та дарування недійсними,

в с т а н о в и л а :

                У березні 2001 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він разом із матерю ОСОБА_6 були власниками однокімнатної квартири АДРЕСА_1, під впливом обману він видав довіреність ОСОБА_6, а остання, перебуваючи у стані, коли не розуміла значення своїх дій, продала їх квартиру ОСОБА_3, яка в свою чергу продала її ОСОБА_4, а в подальшому той подарував квартиру ОСОБА_5.

             У травні 2001 року з аналогічним позовом до суду звернулась також ОСОБА_6.

             У зв”язку зі смертю ОСОБА_6 до участі у справі було допущено її правонаступника ОСОБА_2.

             Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 червня 2004  року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва  від 13 червня 2005 року, позов  задоволено частково, визнано недійсними договори купівлі-продажу та дарування квартири.

            У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 червня 2004  року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва  від 13 червня 2005 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                   Є.Ф.Левченко

                                                                                                            Л.І.Охрімчук  

                                                                                                            Ю.Л.Сенін