20 листопада 2006 року                                                                        м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва  від 13 липня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами.

Зазначав, що ухвалою Залізничного районного суду м. Києва від 4 березня 1993 року було закрито провадження у справі за позовом його батька ОСОБА_2 до ЖБК “Будпрогрес” про стягнення суми. 

Посилаючись на те, що його батько  ОСОБА_2 участі у розгляді справи не брав, оскільки проживав за межами м. Києва, коштів, які були предметом спору, від відповідача не отримував про що йому, як спадкоємцю, стало відомо у січні 2004 року,  просив суд переглянути зазначене судове рішення за нововиявленими обставинами. 

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 квітня 2004 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва  від 13 липня 2004 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені у справі судові рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

          Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва  від 13 липня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.