Справа № 254/133/13-ц
Провадження № 2/254/534/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2013 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючого-судді: Данилів С.В.,
за секретаря: Рижук В.І.,
представник позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Саприкіної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» про стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька із позовом до ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в період з 18 жовтня 2004 року по 27 грудня 2010 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», зокрема спочатку працював на посаді електрослюсаря, а в подальшому на посаді проходчика п'ятого розряду з повним робочим днем під землею.
Позивач зазначає, що працював в тяжких та шкідливих підземних умовах вугільної промисловості на підприємстві відповідача, де і захворів на професійне захворювання.
У 2010 році санітарним лікарем Шахтарської санітарно-епідеміологічної служби, посадовими особами ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» та страховим агентом Будьоннівського Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань м. Донецька було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання на виробництві, згідно якого він захворів на антракосилікатоз в інтерстиціальній (ускладненої) формі, хронічний бронхіт та легеневу недостатність другого ступеню.
Позивач вказує, що висновком медико-соціальної експертизи від 23 грудня 2010 року йому було встановлено 35% втрати професійної працездатності і встановлено 3 групу інвалідності по профзахворюванню.
У зв'язку з тим, що внаслідок професійного захворювання він втратив 35% працездатності та отримав виробничу травму, позивач зазначає, що змінився звичний порядок його життя, він змушений постійно звертатись у лікувальні установи за медичною допомогою та оплачувати таке лікування за власний рахунок. Позивач зазначає, що він постійно відчуває фізичний біль в легенях, йому тяжко дихати. Постійний прийом ліків, нестача коштів на лікування, власне безсилля та безсилля ліків допомогти йому позбавитися болю, усе це та почуття безпорадності та неповноцінності приносять йому особливі страждання і приниження, що внаслідок усього цього спричиняє йому моральні страждання.
Також позивач вказує, що тяжкість захворювання, тривалий період лікування гнітюче відображуються на його нервово-емоційному стані, він відчуває дискомфорт, хвороба періодично загострюється, що призводить до порушення його нормального режиму життя. Він відчуває почуття ущербності та неповноцінності, а тому вважає, що йому заподіяно моральну шкоду, яку просить стягнути з відповідача у сумі 100 000 тисяч гривень.
07 лютого 2013 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 через канцелярію Будьоннівського районного суду м. Донецька подав заяву про доповнення та зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» 20 000 гривень моральної шкоди.
У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, однак через канцелярію суду подав заяву про слухання справи у його відсутність.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3- ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі та пояснив, що першу травму на виробництві ОСОБА_3 отримав 02.07.2006 року, це був відкритий перелом нігтів фаланги 4 пальця правої кісті, про що 05.07.2006 року було складено акт № 27 про нещасний випадок на виробництві та акт розслідування нещасного випадку, на підставі якого позивачу було встановлено 10 % втрати професійної працездатності.
Також, представник позивача доповнив, що 08.12.2010 року санітарним лікарем Шахтарської санітарно-епідеміологічної служби, посадовими особами ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» та страховим агентом Будьоннівського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань м. Донецька було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання на виробництві, згідно висновку якого ОСОБА_3 захворів на пневмоконіоз, антракосилікатоз, інтерстиціальної (ускладненої) форми, хронічний бронхіт та легеневу недостатність другого ступеню. Висновком медико-соціальної експертизи від 23.12.2010 року ОСОБА_4 було встановлено 35% (по сукупності хвороб) втрати професійної працездатності та встановлено 3 групу інвалідності по профзахворюванню.
Представник позивача вважає, що у зв'язку з втратою професійної працездатності та нещасним випадком на виробництві, позивачу було спричинено моральну шкоду, на підставі чого просить суд стягнути з відповідача 20 000 гривень відшкодування моральної шкоди.
У судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» - Саприкіна О.В. проти заявлених позовних вимог заперечила повністю, вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими, незаконними та такими що не підлягають задоволенню. Надала суду пояснення аналогічні змісту заперечення на позовну заяву. При цьому зазначила, що позивачем не подано доказів наявності моральної шкоди, а також те, що позивач пропустив строк позовної давності.
Крім того, представник відповідача пояснила, що в період роботи на підприємстві позивач дійсно отримав виробничу травму, в зв'язку з чим йому встановлено 10 % втрати працездатності, однак наслідки травми не були тяжкими і позивач продовжував після травми працювати за своєю професією та обмежень до праці не мав. Також, представник відповідача зазначила, що до початку роботи на підприємстві у позивача було виявлено захворювання, згідно із записів у його медичній карті, зокрема хронічний бронхіт турбував позивача ще до працевлаштування на підприємство відповідача, тобто вина підприємства не доведена. Права позивача відповідачем порушені не були, так як він був забезпечений засобами індивідуального захисту. Позивач працював і на інших підприємствах. Вважає, що в у зв'язку з втратою працездатності ніяких додаткових зусиль для організації життя надавати позивачу немає необхідності. Моральна шкода позивачем не доведена, а тому просила відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1, представника відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» Саприкіної О.В., з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява є підставна та таку слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін и інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язанна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з підприємством вугільної промисловості «Шахтоуправління «Донбас» з 18.10.2004 року по 27.12.2010 року, зокрема за даний період позивач працював на посаді проходчика 4 розряду з повним робочим днем під землею, а з 29.06.2006 року по 27.12.2010 року проходчиком 5 розряду з повним робочим днем під землею, звідки був звільнений у зв'язку із невідповідністю до займаної посади через стан здоров'я (а.с. 13-14).
Згідно із акта про нещасний випадок на виробництві № 27 від 05.07.2006 року та акта про розслідування нещасного випадку на виробництві, що стався 02.07.2006 року о 14 год. 00 хв., вбачається, що 02.07.2006 року у 1 зміну (початок зміни у 9 годин 00 хвилин, закінчення о 15 годин 00 хвилин) начальник дільниці ПР-5 ОСОБА_5 видав наряд прохідникам ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на демонтаж опоровантажної машини МПК-3 у квершлаг № 31. Керівництво роботами поклав на гірського майстра ОСОБА_8 Після від'єднання ковша ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 підвісили на таль стрілку підйому ковша і відстиковували його від домкратів. Витягнувши кріпильні пальці, вони руками виводили стрілку із зачеплення з домкратами. Звільнившись від зіткнення з домкратами, стріла змістилася у бік, притиснувши до домкрата 4 палець правої кисті ОСОБА_3 Винною особою у нещасному випадку, що трапився з позивачем 02.07.2009 року визнано ОСОБА_3, в наслідок порушення останнім п. 1.11 "Інструкції по охороні праці, безпечному виконанню робіт, поведінці в шахті проходчиком (а.с. 34-35).
Згідно із виписки МСЕК № 1580 від 12 жовтня 2006 року, ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві первинно було встановлено 10% втрати професійної працездатності.
З санітарно-гігієнічної характеристики умов праці № 1225 від 05.11.2010 року, вбачається, що попередній діагноз ОСОБА_3 було встановлено пневмоконіоз (а.с. 53-55).
З копії виписки історії хвороби № 7108 вбачається, що ОСОБА_3 у період з 16.11.2010 року по 03.12.2010 року проходив курс лікування у Комунальній лікувально-профілактичній установі «Обласна клінічна лікарня профзахворювання». Основний діагноз пневмоконіоз, антракосілікатоз інтерстиціальної форми. Захворювання професійне, встановлено вперше (а.с.29-30).
Згідно із акта про розслідування хронічного професійного захворювання від 08.12.2010 року, вбачається, що у ОСОБА_3, який працював на посаді проходчика 5 розряду на шахті № 22 «Комунарська» ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» професійне захворювання, а саме: пневмоконіоз, антракосілікатоз інтерстиціальної форми, хронічний бронхіт, легенева недостатність 1-2 ступеню, виникло через недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля, тривалої роботи в умовах дії шкідливих чинників виробництва: пил, несприятливий мікроклімат (а.с. 33).
З копії виписки історії хвороби № 9004 вбачається, що ОСОБА_3 у період з 19.11.2012 року по 30.11.2012 року проходив курс лікування у Комунальній лікувально-профілактичній установі «Обласна клінічна лікарня профзахворювання», основний діагноз пневмоконіоз, антракосілікатоз, інтерстиціальна форма, хронічний бронхіт, легенева недостатність 1-2 ступеню. Захворювання професійне, вперше встановлено 03.12.2010 року ВЕК № 2394/2327 (а.с.27-28)
Згідно висновку МСЕК № 164552 від 23.12.2010 р., виписки з акта огляду МСЕК № 164552 від 23.12.2010 р., довідки МСЕК № 038901 від 23.12.2010 року, позивачу встановлено 35% втрати професійної працездатності по сукупності страхових випадків, а саме 30% первинно в зв'язку з професійним захворюванням - пневмоконіоз, антракосилікатоз в інтерстиціальній (ускладненої) форми, хронічний бронхіт та легеневу недостатність другого ступеню, 5% повторно в зв'язку з отриманою на виробництві травмою та встановлено третю групу інвалідності безстроково.
Згідно із наказом ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» № 653-К від 29.12.2010 року, у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності по профзахворюванню, неможливістю виконання роботи у попередній професії та відмовою від запропонованих вакансій, на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_3 з 27.12.2010 року було звільнено (а.с 39).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких, покладено на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України, передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, в разі порушення його законних прав, які спричинили моральних страждань та втраті нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Згідно із п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю не поширюється .
Відповідно до вимог статей 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності їх сукупності», право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд вважає доведеним, що позивачу внаслідок професійного захворювання - пневмоконіоз, антракосилікатоз в інтерстиціальній (ускладненої) форми, хронічний бронхіт та легеневу недостатність другого ступеню, заподіяно моральну шкоду: змінився звичний порядок його життя, він не має змоги влаштувати своє дозвілля, вимушений постійно звертатись в лікувальні установи за медичною допомогою, часто проходить курси стаціонарного та амбулаторного лікування, курси медикаментозного лікування, протікання хвороби завдає багато незручностей як йому так і його близьким. Його постійно турбують приступи загострення хвороби, під час яких він не знаходить собі місця із-за постійних головних болів та болю у легенях, захворювання спричиняє не лише сильну фізичну біль, а й глибокі моральні страждання. Тяжкість захворювання, тривалий період лікування гнітюче відображуються на його нервово-емоційному стані, він відчуває постійний дискомфорт, хвороба періодично загострюється, що приводить до порушення його нормального режиму життя. Він постійно відчуває почуття ущербності та неповноцінності, частково втратив працездатність та отримав інвалідність. Вказане вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Це підтверджується копією трудової книжки, довідками МСЕК, виписками з історії хвороби.
Доводи представника відповідача про те, що в позові слід відмовити, оскільки позивачем не доведено жодного із стверджень зазначених в позовній заяві, не подано жодних доказів наявності моральної шкоди, обґрунтування розміру, наявності порушення його прав внаслідок дій або бездіяльності відповідача, суд не бере до уваги у зв'язку з їх безпідставністю.
Про вину відповідача свідчить наявність факту порушення відповідачем законних прав позивача як працівника, так і причинного зв'язку між цими порушеннями та захворюванням позивача, що привело до втрати професійного працездатності та настання моральної шкоди.
Судом встановлено факт заподіяння моральної шкоди позивачу і він має право на відшкодування цієї шкоди з відповідача, однак з урахуванням того, що позивач не забажав залучити до участі у справі в якості співвідповідачів інші підприємства, на яких він працював до поступлення на роботу до відповідача, тому його позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням часу роботи на підприємстві відповідача та часу коли вперше позивач звернувся до медичної установи з даним захворюванням.
Ураховуючи вищенаведене, ступінь втрати працездатності та характер моральних страждань позивача, суд вважає за можливе стягнути на його користь суму 10 000 гривень, яка буде справедливою сатисфакцією за заподіяну моральну шкоду.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст.ст.1167,1168 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» про стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» на користь держави судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Будьоннівського районного
суду м. Донецька Данилів С.В.