Справа № 1712/1746/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2013 року смт. Млинів Рівненської області
Млинівський районний суд Рівненської області у складі:
головуючої судді - Хомицької А.А.
при секретарі - Шендері Є.В.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ в судовому порядку майна, набутого нею у шлюбі з останнім, просила: виділити їй металопластикові вікна в кількості 3 штуки на суму 4500 гривень, цеглу будівельну в кількості 500 штук на суму 500 гривень, свиней відгодівельних у кількості 4 штуки на суму 5600 гривень, а всього у приватну власність майна на загальну суму 10 600 гривень; виділити відповідачу ОСОБА_3: одного коня робочого вартістю 7600 гривень, комплект упряжі та реманенту для обробітку ґрунту конем вартістю 3000 гривень, а всього у приватну власність майна на загальну суму 10 600 гривень, стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати: 400 гривень за одержання правової допомоги, 214, 60 гривень судового збору за подання позову, 107,30 гривень судового збору за подання клопотання, а всього 721,90 гривень.
Позивач зазначає, що 12.11.1983 року у Новоукраїнській сільській раді Млинівського району уклала шлюб із відповідачем. За час перебування у шлюбі з відповідачем до моменту фактичного припинення шлюбних відносин ними було набуто у спільну сумісну власність вищезазначене майно, загальною вартістю 21 200 гривень. Все перелічене майно є рухомим, спільного нерухомого майна не набули. Вказує, що оскільки ніякого договору про набуте майно між ними не було - майно належить кожному із них у рівних частках, тобто по одній другій частині кожному. Неповнолітніх, непрацездатних осіб чи інших обставин по справі, які б давали підстави відступати від засад рівності часток у майні не має. Вважає, що розумним та обґрунтованим буде виділення відповідачу у приватну власність із спільної сумісної власності подружжя саме коня, воза та реманенту до нього, на загальну суму 10 600 гривень, що за її підрахунками становить рівно одну другу частину від вартості спільного майна, оскільки відповідач займається сільським господарством.
В ході судового розгляду справи 29.01.2013 р. (а.с. 182) позивач уточнила позовні вимоги та просила виділити відповідачу ОСОБА_3 в натурі: коня робочого вартістю 7600 грн., комплект упряжі та реманенту для обробітку ґрунту конем вартістю 3000 грн., 4 свиней вартістю 5600 грн., 3 металопластикові вікна вартістю 4500 грн., а всього майна на загальну суму 20700 грн.; виділити їй, в натурі цеглу в кількості 500 штук вартістю 500 грн., стягнувши з відповідача на її користь 10100 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, та просили його задовольнити повністю. Окрім того зазначили, що у відповідача немає ніяких доказів про те, що спірне майно не є спільною сумісною власністю подружжя, а ОСОБА_4 не має доказів належності саме їй рухомого майна, що є предметом поділу. У своїй позовній заяві позивач просила поділити лише те майно, яке нажите нею та її чоловіком у шлюбі, а не майно його батька, на яке вона не претендує.
Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечив та просив відмовити позивачу в винесенні рішення суду про поділ рухомого майна, яке нібито, на її думку, було набуте з ним у шлюбі, в рівних долях по 10600 грн. кожному, при цьому у виділенні йому в натурі: коня робочого вартістю 7600 грн., комплекту упряжі та реманенту для обробітку ґрунту конем, вартістю 3000 грн., 4 свиней, вартістю 5600 грн., 3 металопластикових вікна вартістю 4500 грн., а всього майна на загальну суму 20700 грн.; у виділенні позивачу в натурі цегли, в кількості 500 штук, вартістю 500 грн., стягнувши з нього на користь позивача 10100 грн., - в повному обсязі, оскільки зазначене майно не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є об'єктом приватної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, прийняти законне та обґрунтоване рішення у цивільній справі, яким відмовити у позові ОСОБА_1 в повному обсязі по всім позовним вимогам, всі судові витрати, а саме: судовий збір за виклик свідків, в сумі - 114, 70 грн. та розгляд апеляційної скарги, в сумі - 107, 30 грн., понесені ним, стягнути в його користь з позивача.
Представник відповідача ОСОБА_4 підтримала свого довірителя та зазначила, що все спірне майно є приватною власністю її та ОСОБА_5 На підтвердження своїх доводів та заперечень на позовну заяву подала копію договору дарування від 28.07.1987 р. (а.с. 26), копію страхового свідоцтва від 15.07.1997 р. (а.с. 27), копію заповіту від 04.11.2003 р. (а.с. 28), копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.10.2008 р. (а.с. 29), копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.01.2009 р. (а.с. 30), копію договору дарування однієї другої частини житлового будинку від 22.06.2012 р. (а.с. 31), копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 22.06.2012 р. (а.с. 32), копію витягу про державну реєстрацію прав від 19.07.2012 р. (а.с. 33), копію довідки Ярославицької сільської ради від 20.12.2012 р. № 48 (а.с. 54), копію будинкової книги від 30.01.2002 р. (а.с. 244), копію технічного паспорту (а.с. 245), копію будинкової книги від 19.07.2012 р. (а.с. 249), копію технічного паспорту від 18.04.2012 р. (а.с. 250), копію довідки Ярославицької сільської ради від 07.05.2012 р. № 494 (а.с. 255), копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 (а.с. 256).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 не зміг пояснити суду кому із подружжя належить спірне майно та ким воно було придбане.
Викликані у судове засідання свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, судом не допитувалися, за відсутності у них документів, що посвідчують особу, та у зв'язку із запереченням їх особи без паспортів відповідачем та представником відповідача ОСОБА_4
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 (син позивача та відповідача) суду пояснив, що одне вікно металопластикове придбав він у 2008 році, інші металопластикові вікна придбала його мати, цеглу також придбала його мати, двоє свиней його та він їх вигодовував разом з дружиною, а інші дві свині належать його батькам. Кінь був приплодом від кобили, що була набута батьками відповідача ОСОБА_3 та його батьками.
ОСОБА_2 у якості свідка не допитувалась, оскільки виступала у даному процесі як представник позивача ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_11 (мати відповідача) пояснила, що все спірне майно було придбане нею та її чоловіком.
Допитана у якості свідка ОСОБА_5 (племінниця відповідача) суду пояснила, що вікна є частиною нерухомого майна, цегли у господарстві не було, чотирьох свиней у господарстві теж немає, є лише одна свиня та належить їй, кінь був придбаний батьком відповідача.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов безпідставний та в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, з врахуванням наступного.
Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу, виданого Новоукраїнською сільською радою від 12 листопада 1983 року серія НОМЕР_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 одружилися 12.11.1983 року (а.с. 8).
За змістом ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Позивач зазначає, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_3, ними було набуте вищезазначене рухоме майно, проте не надала суду доказів, що дане майно придбане подружжям під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя.
Подані суду позивачем докази, а саме довідка за вих. № 508/1 від 17.08.2012 року, видана Ярославицькою сільською радою Млинівського району (а.с. 9) та копія погосподарської книги (а.с. 10-11) не містять відомостей про джерело, час придбання, а також належність подружжю спірного рухомого майна, що є предметом поділу.
Так, копія довідки за вих. № 508/1 від 17.08.2012 року містить відомості про склад сім'ї на період 1983-1985 рр., а з копії погосподарської книги вбачається, що за період з 1983 по 1985 рр. в особистій власності господарства знаходилась корова - 1 шт., бичок та волик до 6 міс. - 1 шт. (1984 р.), а всього великої рогатої худоби у кількості 1 шт. (1985 р.), птиці - 10 шт. (1985 р.). Відомості щодо свиней, коней відсутні, передбачені поля не заповнені, що не дає суду можливості з'ясувати, коли і ким з подружжя були набуті спірні свині та кінь. Окрім того, з наданих позивачкою пояснень в судовому засіданні вбачається, що на спірного коня та свиней у неї, та й у відповідача, відсутні будь-які правовстановлюючі документи, в тому числі, ветеринарні паспорти.
Подані позивачем в ході судового розгляду справи 22.01.2013 р. видаткова накладна № РН-0000649 від 22.08.2011 року на цеглу у кількості 400 шт. на суму 451.20 грн., та видаткова накладна № РН-0000332 від 05.07.2011 року на цеглу у кількості 200 шт. на суму 225,80 грн. не приймаються судом до уваги, оскільки вони є неналежними і недопустимими доказами. Як вбачається з пояснень позивача на попередньому судовому засіданні 11.01.2013 р., жодних квитанцій на придбання спірного рухомого майна, в тому числі цегли, у неї не було. У судовому засіданні 22.01.2013 року з приводу подання вищевказаних видаткових накладних, позивачем було подано суперечливі пояснення, що цегляний завод був закритий на ремонт, а тому вона не мала можливості отримати накладні від липня-серпня 2011 року раніше, отримала їх лише недавно.
Будь-яких доказів, які б свідчили про придбання подружжям у шлюбі спірних вікон металопластикових, як позивачем, так і відповідачем суду подано не було. Аналогічно не було подано суду доказів набуття подружжям у спільну сумісну власність комплекту упряжі та реманенту для обробітку ґрунту конем.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Оскільки в ході розгляду справи сторони не дійшли згоди ані щодо належності спірного майна до спільної сумісної власності подружжя, ані щодо його вартості, будь-яких доказів ринкової вартості цього майна на час розгляду справи суду не подали, клопотань про призначення товарознавчої експертизи щодо майна, яке є предметом спору, не заявляли, тому відсутні підстави для задоволення позову щодо поділу спірного рухомого майна. Окрім того, за даних обставин, також неможливо присудити одному із подружжя грошову компенсацію в порядку, визначеному ст. 71 СК України, або визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишити майно у їх спільній частковій власності.
Відповідно до ч. 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів у справі. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому, на користь відповідача ОСОБА_3 з позивача ОСОБА_1 слід стягнути документально підтверджені судові витрати у розмірі 114,70 грн. Розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги відповідачем на ухвалу суду, згідно ст. 314-316 ЦПК України, відноситься до компетенції суду апеляційної інстанції.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 212-215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 судові витрати, пов'язані із забезпеченням доказів шляхом виклику свідків в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Млинівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.А. Хомицька