29 листопада  2006 року                                                                         м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом житлово-експлуатаційного об'єднання Київського району м. Сімферополя (далі - ЖЕО Київського району м. Сімферополя) до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 22 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2003 року ЖЕО Київського району м. Сімферополя звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення без надання іншого жилого приміщення.

Зазначало, що  на його балансі знаходиться будинок АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що відповідачі без законних підстав поселились в квартиру НОМЕР_1 зазначеного будинку та відмовляються її звільнити, просило суд їх виселити на підставі ч. 3 ст. 116 ЖК України.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 22 грудня 2003 року, залишеним без зміни  ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2004 року, позовні вимоги ЖЕО Київського району м.Сімферополя задоволені, -  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  виселено із квартири НОМЕР_1, будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

          Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 22 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2004 року залишити без змін.

          Ухвала оскарженню не підлягає.