3 листопада 2006 року                                                                             м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “АТП-10706” (далі - ВАТ “АТП-10706”) про стягнення одноразової допомоги, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 20 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду  Волинської  області від 7 липня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом  до ВАТ “АТП-10706” про стягнення одноразової допомоги при виході на пенсію.

 Зазначав, що перебував із ВАТ  “АТП-10706” у трудових відносинах, працював ІНФОРМАЦІЯ_1.

Наказом НОМЕР_1 був звільнений за ч.1ст. 40 КЗпП України, за скороченням чисельності  працівників.

6 жовтня 2003 року звернувся до ВАТ “АТП-10706” із заявою про виплату йому одноразової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію та 5 листопада 2003 року отримав відмову у  її виплаті.

Посилаючись на те, що він, будучи звільненим, фактично вийшов на пенсію,  вважав відмову у виплаті одноразової допомоги при виході на пенсію незаконною та просив стягнути з відповідача зазначену допомогу у розмірі 1180 грн.  

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 20 квітня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду  Волинської  області від 7 липня 2004 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення - про задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

          Рішення Ковельського міськрайонного суду від 20 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду  Волинської  області від 7 липня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.