АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Паленика І.Г.,

суддів Жук О.В., Лашевича В.М.,

за участі:

прокурора Ємця А.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною постановою суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, направлено прокурору Дніпровського району м. Києва для доопрацювання.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції вказав на те, що обвинувальний висновок складений з порушенням вимог ст. 223 КПК України, він не містить печатки прокуратури Дніпровського району м. Києва, в кінці його описової частини не зазначено пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, а також, в ході досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист.

Не погодившись з прийнятим рішенням, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Зокрема апеляція мотивована тим, що обвинувальний висновок складено прокуратурою відповідно до вимог ст. 223 КПК України, оскільки він відповідно до ч. 1 ст. 229 КПК України затверджений заступником прокурора Дніпровського району м. Києва, і цією нормою Закону не передбачено затвердження обвинувального висновку гербовою печаткою. Також, в апеляції наголошується на тому, що обвинувачений ОСОБА_1 був допитаний на досудовому слідстві, під час допиту його в якості обвинуваченого вину не визнав від підпису відмовився, як і відмовився від підпису про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, про що зазначено слідчим, а тому посилання суду на те, що обвинувачений не був допитаний та ознайомлений з матеріалами кримінальної справи є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи викладені в апеляції та просив скасувати постанову суду, а справу направити на новий судовий розгляд, обвинуваченого, який заперечив проти задоволення апеляції та просив залишити рішення суду без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Апеляція на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, направлено прокурору Дніпровського районного суду м. Києва для доопрацювання розглядається судом апеляційної інстанції після набрання чинності 20 листопада 2012 року Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року (надалі - КПК України).

Відповідно до п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України, кримінальні справи, які до набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій та Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Апеляційні скарги у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання ним чинності, тобто в порядку визначеному КПК України 1960 року (надалі - КПКУ 1960 року), з наступними змінами.

Відповідно до вимог ст. 249-1 КПКУ 1960 року, суддя своєю постановою повертає кримінальну справу прокурору у разі, якщо ним були суттєво порушені вимоги ст. ст. 228-232 КПКУ 1960 року, для усунення виявлених порушень. При цьому зазначена стаття не містить посилання на повернення справи прокурору для доопрацювання, як зазначено в резолютивній частині постанови суду першої інстанції.

Статті 228-232 КПКУ 1960 року передбачають дії прокурора після надходження до нього від органу досудового слідства кримінальної справи з обвинувальним висновком. Перевіривши таку справу прокурор може затвердити обвинувальний висновок, після чого направити справу до суду. Відсутність гербової печатки на підписі прокурора в обвинувальному висновку не свідчить про те, що такий висновок ним не затверджено, оскільки ст. ст. 228-232 КПКУ 1960 року не містять вказівок про обов'язковість наявності печатки.

Тому, висновки суду першої інстанції про порушення прокурором вимог кримінально-процесуального закону під час затвердження обвинувального висновку по справі по обвинуваченню ОСОБА_1 не є обґрунтованими.

Крім того, послання суду першої інстанції на порушення права обвинуваченого на захист, є підставою для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи, а не повернення прокурору з попереднього розгляду для доопрацювання.

Безпідставними слід визнати посилання суду першої інстанції на те, що обвинуваченому ОСОБА_1 не пред'являлось обвинувачення, в якості обвинуваченого його не допитували, та матеріали справи для ознайомлення йому не надавались, оскільки відповідно до протоколу допиту обвинуваченого від 30 жовтня 2012 року, ОСОБА_1 по суті пред'явленого обвинувачення давати покази та ставити підписи в протоколі допиту відмовився не пояснивши причин, що стверджено підписом слідчого Боярки О.М. (а.с 128), та в супереч посиланням суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 85 КПКУ 1960 року, яка не передбачає, що у разі відмови обвинуваченого від підпису в протоколі, то в протоколі повинні міститись підписи інших осіб, яких слідчий повинен запросити в такому випадку. Також, ОСОБА_1 відмовся від підписання протоколу про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства та від ознайомлення з матеріали кримінальної справи, що також стверджено підписом слідчого Боярки О.М. (а.с. 152, 153)

Не відповідає матеріалам справи і твердження в постанові суду про те, що у судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував факт пред'явлення йому обвинувачення, його допиту як обвинуваченого та пред'явлення йому матеріалів справи для ознайомлення, оскільки, як вбачається я із протоколу судового засідання від 11 грудня 2012 року (а.с. 169), обвинувачений у судовому засіданні лише не заперечував проти призначення справи до розгляду по суті.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції, як така, що прийнята з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, підлягає скасуванню, а справа - поверненню на новий попередній розгляд, під час якого має бути враховано наведене у даній ухвалі, перевірені доводи, викладені у апеляції прокурора, і в залежності від установленого повинно бути прийнято рішення, яке б відповідало вимогам закону.

При цьому, оскільки в апеляції прокурора не наведено достатніх підстав для зміни складу суду, колегія суддів вважає, що в цій частині вона не підлягає задоволенню.

Враховуючи зазначене та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, направлено прокурору Дніпровського району м. Києва для доопрацювання, скасувати, а справу повернути в той же суд на новий попередній розгляд.

Судді:

_________________ _________________ _________________

Паленик І.Г. ЖукО.В. Лашевич В.М.

Справа №11/796/613/2013 Категорія КК: ч. 1 ст.286 КК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Чаус М.О. Доповідач: Паленик І.Г.