20 листопада  2006 року                                                                        м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Тернопільського транспортного прокурора в інтересах рефрижераторного депо Тернопіль до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міського суду від 24 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області  від 6 травня 2004 року,

                                                         встановила:

 Рішенням Тернопільського міського суду від 13 червня 2001 року задоволено позовні вимоги Тернопільського транспортного прокурора. ОСОБА_1 та ОСОБА_2  визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням по АДРЕСА_1.

У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про перегляд зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що справа розглядалась судом у його відсутності, не зважаючи на те,  що позивачу було відоме його фактичне місце проживання.  

Ухвалою Тернопільського міського суду від 24 листопада 2003 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 6 травня 2004 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд зазначеного рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені у справі ухвали про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                          ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

          Ухвалу Тернопільського міського суду від 24 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 6 травня 2004 року залишити без змін.

          Ухвала оскарженню не підлягає.