17 листопада 2006 року                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 вересня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 1999 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що відповідачка проживає в сусідньому будинку АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що в жовтні 1997 року відповідачка умисно зламала стіну її сараю, який знаходиться на межі їх земельних ділянок, просила відшкодувати на її користь 383 грн. 91 коп. матеріальної шкоди, 900 грн. моральної шкоди та судові витрати.

ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням.

Посилаючись на те, що відповідачка у порушення будівельних вимог збудувала на межі їх земельних ділянок сараї, просив зобов'язати її усунути перешкоди у користуванні будинковолодінням.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 29 вересня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 травня 2004 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 16 грн. 70 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 84 коп. витрат на юридичну допомогу, 16 грн. 98 коп. витрат на проведення експертизи; позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково: зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні будинковолодінням АДРЕСА_1 шляхом обладнання жолоба до стоку дощових вод на сараях з нахилом в сторону її ділянки та знести один сарай.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні його позовних вимог щодо знесення двох сараїв та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 вересня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.