28 листопада 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

   Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Лікувально-оздоровчого комплексу “Верховина” про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, неробочі та святкові дні, компенсації за невикористані відпустки та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховинського  районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2004  року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 червня  2004 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2004 р.  ОСОБА_1 звернулася  в суд з позовом до Лікувально-оздоровчого комплексу “Верховина” про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, неробочі та святкові дні, компенсації за невикористані відпустки та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Верховинського  районного суду Івано-Франківської області від 25.02.2004  р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду  Івано-Франківської області від 3.06.2004 р., в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивачка, отримавши трудову книжку в жовтні 2002 року, без поважних причин звернулась до суду за захистом трудових прав з порушенням встановленого законом місячного строку щодо вимог про поновлення на роботі, та не довела належними доказами факт наявності заборгованості з виплати заробітної плати та компенсації за  невикористані відпустки.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судами норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Верховинського  районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2004  року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 червня  2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :