У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 листопада 2006 року                                                                            м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Панталієнка П.В.,            Прокопчука Ю.В.,             Пшонки  М.П.,-            

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 червня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2004 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні гаражем, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Львівського обласного бюро технічної інвентарізації, третя особа - гаражно будівельний кооператив ІНФОРМАЦІЯ_1 -  про визнання недійсними реєстраційного посвідчення, угоди від 18 жовтня 1991 року, довідки від 3 березня 1998 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25 червня 2002 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2004 року, первісний позов задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні гаражем; стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 251 грн. 90 коп. судових витрат; стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідача 7 101 грн. 17 коп.; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і направити  направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

         Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

 Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 червня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2004 року залишити без зміни.

 Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:                                                          Панталієнко П.В.,

                                                                       Прокопчук Ю.В.,

                                                                       Пшонка М.П.