Справа № 1-149/2008р.

  ВИРОК

   Іменем України

18 серпня 2008 року                                                                                            м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого:                         Совгири Д.І.,

при секретарі:                        Спічко А.В.,

з участю прокурора:              Цвигуна Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с.Григорівка Могилів - Подільського району, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, освіта середня, розлученого, непрацюючого, раніше судимого: 18 травня 2001 року Могилів-Подільським районним судом за ч.3 ст.81 КК України до 3 років позбавлення волі, 25.12.2003 року Староміським районним судом умовно - достроково звільнений строком 3 місяці 3 дні,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із виконавчим листом № 2-12 АЕ від 22 січня 1998 року ОСОБА_1 було зобов'язано сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання  дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його доходів щомісячно, починаючи з 12 січня 1998 року і до повноліття дочки. Підсудний ОСОБА_1 дане рішення суду не виконував і аліменти не сплачував, у зв'язку з чим за період з серпня 2000 року по травень 2008 року у нього утворилася заборгованість в сумі 7696 гривень. У зв'язку з цим ОСОБА_1 неодноразово викликався працівниками Могилів-Подільської Державної виконавчої служби та попереджався ними про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 164 КК України. Проте незважаючи на це, підсудний тривало, систематично та наполегливо ухилявся від виконання обов'язку по сплаті аліментів на користь своєї неповнолітньої дочки і протягом вказаного періоду коштів на її утримання взагалі не сплачував.

Підсудний, ОСОБА_1, свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 164 КК України визнав повністю і суду пояснив, що аліменти на користь ОСОБА_2 для утримання їхньої неповнолітніх дитини не сплачував, так як ні в Вінницьку ИК №86, де він відбував покарання, ні в ПП «Дари садів», де працював, виконавчий лист не надходив, тому він гадав, що ОСОБА_2 відмовилась від аліментів  і йому не потрібно їх сплачувати. Неодноразово він викликався в відділ державної виконавчої служби та попереджувався про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 164 КК України в разі несплати аліментів. Давав зобов'язання погасити заборгованість по аліментах та сплачувати їх в добровільному порядку, однак цього не робив. Розкаюється у вчиненому.

Потерпіла, ОСОБА_2, суду пояснила, що підсудний взагалі після розлучення ніколи дитиною не цікавився, коштів на її утримання їй не надавав і аліменти згідно рішення суду не сплачував. Цивільний позов в сумі 7696 гривень - підтримала.

Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає, то суд згідно ст. 299 КПК України за відсутності заперечень з боку учасників судового розгляду визнав недоцільним виклик свідків по справі, а обмежився допитом підсудного, потерпілої та дослідженням матеріалів справи.

Крім визнання вини підсудним, показів потерпілої, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України підтверджується і матеріалами справи, а саме: поданням начальника ВДВС Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції про порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи за ст. 164 КК України (а. с. 4); виконавчим листом № 2-12АЕ/1998 від 22 січня 1998 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини (а. с. 6-7);  постановою про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим листом (а. с. 5); письмовими попередженнями ОСОБА_1  про можливість настання кримінальної відповідальності за ст. 164 КК України (а. с. 11), розрахунком заборгованості по аліментам (а. с. 15-23),  та іншими матеріалами справи.

Зібрані в судовому засіданні докази свідчать, що підсудний ОСОБА_1, з серпня 2000 року по травень 2008 року здійснив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання своєї неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, (аліментів), тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 164  КК України.

При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину  - злочин, передбачений ч.1 ст. 164 КК України, є злочином невеликої тяжкості, особу винного -за місцем проживання характеризується посередньо,те що він хворіє відкритою формою туберкульозу  і обставини справи.

Пом'якшуючою покарання обставиною згідно ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України, пов'язане з обмеженням волі, та застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Суд залишає без розгляду цивільний позов потерпілої, оскільки у відділі ДВС є виконавчий документи щодо стягнення з підсудного заборгованості по аліментах.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року    обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк на  1 (один) рік.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обрану у вигляді підписки про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_2 у сумі 7696 гривні залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб до апеляційного суду Вінницької області.

Головуючий: