У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними і визнання права власності, за касаційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси  від 14 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області  від   25 квітня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 1999 року ОСОБА_1. звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2. про визнання договору купівлі-продажу 45/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, укладеного між нею та ОСОБА_2. 5 березня 1999 року  на Одеській регіональній універсальній біржі “Олександр - Н”, недійсним.

В послідуючому ОСОБА_1. уточнила заявлені позовні вимоги та звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5 про визнання недійсними: договору купівлі-продажу 3/5 частини зазначеного домоволодіння, укладеного 20 червня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; договору купівлі - продажу 1/25  цього ж домоволодіння, укладеного 20 червня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та  договору купівлі-продажу 3/5 частини домоволодіння, укладеного 15 лютого 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Зазначала, що їй на праві власності належало 45/100 частини незакінченого будівництвом домоволодіння АДРЕСА_1. Для завершення будівництва вона взяла у позику у ОСОБА_2. 45000 грн.

ОСОБА_2., з метою забезпечення повернення боргу, запропонував їй укласти договір - купівлі продажу спірного домоволодіння та зобов'язався при поверненні богу відмовитися від прав на зазначене домоволодіння, про що склав розписку.

Посилаючись на те, що вона не мала наміру відчужувати належну їй частину будинку та, що між нею та відповідачем фактично був укладений договір позики, а договір купівлі-продажу є удаваною угодою та  укладений з порушенням чинного законодавства, а саме - не посвідчений нотаріально,  просила визнати договір купівлі-продажу 45/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, укладений між нею та ОСОБА_2. недійсним.

Крім того, посилаючись на те, що ОСОБА_2. незаконно провів відчуження зазначеної частини спірного домоволодіння третім особам, просила суд визнати недійсними договори  купівлі-продажу 3/5 частини домоволодіння  АДРЕСА_1, укладеного 20 червня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; купівлі - продажу 1/25 домоволодіння  АДРЕСА_1, укладеного 20 червня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та купівлі-продажу 3/5 частини домоволодіння  АДРЕСА_1, укладеного 15 лютого 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5., повернути сторони у попередній стан та визнати за нею право власності на спірне домоволодіння.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси  від 14 листопада 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Одеської області  від 25 квітня 2006, позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені, - визнані недійсними: договір купівлі-продажу 45/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, укладений між нею та ОСОБА_2. 5 березня 1999 року;  договір купівлі-продажу 3/5 частини зазначеного домоволодіння, укладений 20 червня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; договір купівлі - продажу 1/25 цього ж домоволодіння,  укладений 20 червня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та  договір купівлі-продажу 3/5 частини зазначеного домоволодіння, укладений 15 лютого 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5. Сторони повернуті у попередній стан, за ОСОБА_1 визнано право власності на 45/100 частину домоволодіння  АДРЕСА_1.

У касаційних скаргах ОСОБА_5., ОСОБА_4., ОСОБА_3 просять скасувати постановлені судові рішення, а справу передати на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.

З матеріалів справи та доводів касаційної скарги вбачається, що розгляд справи в суді першої інстанції проведено в порушення наведених вимог закону та вимог статей 158, 169 ЦПК України без участі відповідачів ОСОБА_3. та ОСОБА_2., за відсутності відомостей про вручення їм судових повісток.

За таких обставин колегія суддів вважає, що Суворовський районний суд м. Одеси не виконав своїх обов'язків, визначених законом, а  апеляційний суд зазначеного порушення закону не усунув, тому постановлені судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий  розгляд суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                                           у х в а л и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси  від 14 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області  від   25 квітня 2006 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд у Суворовський районний суд м. Одеси.

Ухвала оскарженню не підлягає.