У х в а л а

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 листопада 2006 року                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до Івано-Франківського міського виконавчого комітету, Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів, ОСОБА_1 про визнання незаконними документів та рішень щодо земельної ділянки, Державного акту на право приватної власності на землю,

в с т а н о в и л а:

         ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та її повернення, посилаючись на те, що після смерті дочки вона успадкувала квартиру АДРЕСА_1, а пізніше приватизувала земельну ділянку площею 0,0327 га, що знаходилась у її користуванні. Однак відповідачі самовільно захопили частину земельної ділянки розміром 1,35 м на 31,91 м, розташовану на межі земельних ділянок сторін, та перенесли огорожу. ОСОБА_1 просила ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідачів повернути самовільно захоплену земельну ділянку площею 0,0045 га, зняти металічну огорожу та не чинити їй перешкод у користуванні земельною ділянкою.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись із позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, міського відділу земельних ресурсів, ОСОБА_1 про визнання незаконною приватизацію земельної ділянки, посилаючись на те, що вони є власниками квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_2. Після приватизації квартир отримали право безоплатної передачі у власність земельної ділянки, на якій розташований будинок. При виготовленні плану земельної ділянки ОСОБА_1 не було погоджено межі із суміжними землекористувачами, тобто ними. Рішення узгоджувальної комісії по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування приймалося за відсутності зацікавлених осіб. При цьому не взято до уваги, що ні ОСОБА_1, ні її дочка ОСОБА_7 ніколи не користувалися спірною земельною ділянкою. На засіданні узгоджувальної комісії безпідставно відхилені дані технічних матеріалів ОБТІ, які підтверджують межі земельних ділянок між будинками. Крім того, відповідачами був порушений процесуальний порядок, встановлений законодавчими актами щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки, зокрема, що стосується встановлення меж земельної ділянки. Позивачі просили визнати незаконними: плани земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 2002 року, рішення узгоджувальної комісії міського виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування від 12 квітня 2002 року, акт встановлення і узгодження зовнішніх меж від 14 червня 2002 року, рішення міського виконавчого комітету НОМЕР_3 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0327 га та Державний акт про право приватної власності, виданий на її ім'я 11 червня 2002 року.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 лютого 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2004 року, позов ОСОБА_1 задоволено, у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.

         У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_6 просять скасувати ухвалені рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

         Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.        

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для їх скасування не встановлено.

Керуючись ст. ст. 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

                Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_6 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 18 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                В.І. Гуменюк

Судді:                                                                          В.М. Барсукова

М.І. Балюк