У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

              Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

            Головуючого - Сеніна Ю.Л.,

            Суддів:              Левченка Є.Ф.,       Лихути Л.М.,

                                      Охрімчук Л.І.,    Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) “Антік” до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и л а :

              У вересні 2003 року ЗАТ “Антік” звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2000 року товариство придбало у власність автомобіль “Шкода-Октавія GLX”, зазначений автомобіль в органах ДАІ не зареєстрований, оскільки вибув із володіння товариства з незалежних від нього причин і на даний час  знаходиться у відповідачки, яка відмовляється його повернути.    

              Позивач просив зобов'язати ОСОБА_1 передати йому автомобіль, а в разі неможливості  повернення в натурі - стягнути із відповідачки  85746 грн.

              Рішенням Дружківського міського суду від 6 лютого 2004 року позов задоволено.

              Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 3 червня 2004 року рішення міського суду скасоване і постановлене нове рішення про відмову в задоволенні позову.

              У касаційній скарзі ЗАТ “Антік” просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

              Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

              Судом встановлено, що 29 вересня 2000 року ЗАТ “Антік” придбало автомобіль “Шкода-Октавія GLX”, сплативши за нього ТОВ ІІ “АСТ-Комбі”  85746 грн.; на час розгляду справи автомобіль у органах  ДАІ не зареєстрований.

              Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що станом на вересень 2003 року (час звернення до суду з позовом) ЗАТ “Антік” вже не було власником спірного автомобіля, оскільки за згодою Дружківської міської ради відповідно до її рішення від 25 жовтня 2000 року товариство передало зазначений автомобіль у комунальну власність міської ради, а міська рада у свою чергу на підставі рішення від 14 лютого 2001 року передала автомобіль Донецькій обласній прокуратурі для Дружківської міської прокуратури.

              Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

                Пунктами 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року (далі-Правила), передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники (далі-власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості; правомірність придбання транспортних засобів, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами - виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.

              В обґрунтування позову ЗАТ “Антік” посилалось на те, що автомобіль є власністю товариства і перебуває у ОСОБА_1 незаконно; на підтвердження своїх вимог позивач надав договір купівлі-продажу, а також матеріали перевірки органами внутрішніх справ заяви товариства, які підтверджують факт знаходження автомобіля у відповідачки.              

             У порушення вимог ст.ст. 214, 303, 309, 313 ЦПК України апеляційний суд  зазначеним обставинам оцінки не дав, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, відповідно до підстав позову та з огляду на те, що автомобіль в органах  ДАІ не зареєстрований. Апеляційним судом не перевірено обставин, порядку та наявності правових підстав для передачі спірного автомобіля у комунальну власність міської ради та згодом прокуратури, а також наявності самого факту передачі, а тому висновок  суду про відсутність у позивача права на звернення до суду з позовом не можна визнати цілком обґрунтованим.

              За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

              Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

            Касаційну скаргу ЗАТ “Антік” задовольнити частково.

            Рішення Апеляційного суду Донецької області від 3 червня 2004 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.        

            Ухвала оскарженню не підлягає.

                       Головуючий -                                                                 Ю.Л.Сенін          

                       Судді:                                                                               Є.Ф.Левченко

                                                                                                                 Л.М.Лихута

                                                                                                                 Л.І.Охрімчук

                                                                                                                 Я.М.Романюк