Справа № 174/14/13 -а

п/с 2а/174/10/2013

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Ілюшик І.А.,

при секретарі Заіка А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, її представника-адвоката ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вільногірську адміністративну справу за позовом адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області про визнання відмови в призначенні пенсії неправомірною та зобов’язання призначити пенсію,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області про визнання відмови в призначенні пенсії неправомірною та зобов’язання призначити пенсію.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.04.1986р. в Україні, на Чорнобильській АЕС сталась аварія, у той час позивач працювала поваром на теплоходах «Об» та «Генічеськ» Дніпропетровської ремонтно- експлуатаційної бази флоту і знаходилася на роботах в зоні аварії на Чорнобильській АЕС в порт-пункті Чорнобиль, Плетовище в складі екіпажу зазначеного теплохода. Теплохід доставляв народногосподарські вантажі (сухий бетон, цемент, пісок, гравій та інші) в 30-ти кілометрову зону аварії.

Пзивач вважає, що має право на призначення пенсії згідно з положеннями ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на пільгових умовах. Реалізовуючи це своє право, вона звернулася до відповідача з відповідною заявою, до якої додала документи на підтвердження свого статусу. Відповідач, розглянувши її заяву, відмовив їй в призначенні пенсії, про що повідомив листом від № 5985/07 від 15.11.2012 р. Вона вважає відмову відповідача незаконною, а тому вимушена звернутись до суду з даним позовом. Факт не збереження первісних документів на підприємстві де вона працювала, не є підставою для відмови їй в призначення пенсії. Просить задовольнити її позов, визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області у призначенні їй пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії –неправомірною; зобов’язати відповідача призначити їй пенсію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії з дня звернення із заявою про призначення пенсії, відповідно до вимог ст. 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням факту її роботи в зоні відчуження на протязі 16 робочих днів та 5 годин в 1986 р., за що їй була нарахована заробітна плата у розмірі 188.03 рублів СРСР.

В судовому засіданні позивач підтримала свій позов та викладені в ньому доводи в повному обсязі, просила його задовольнити. Зазначила, що вона у 1986 року приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі команд теплоходів «Об» та «Геніческ», працювала поваром. В зв'язку з цим вона отримала статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і отримала категорію - 2, про що їй в 1986 році було видане тимчасове посвідчення, а в подальшому, 16.03.1993р. – постійне посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А №213996.

Представник позивача доповнив пояснення свого довірителя наступним. Він переконаний в тому, що повністю підтверджено той факт, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, на підтвердження чого позивачу видано посвідчення. Вона пройшла відповідну перевірку і її посвідчення було перереєстроване.

Позивач працювала в зоні аварії ЧАЕС в червні, липні та серпні 1986 року, однак доплата за ЧАЕС у 2-х кратному розмірі провадилась тільки у серпні 1986 року. Отже документами підтверджено, що позивач в зоні ліквідації аварії працювала в сукупності на протязі 123 години в 1986 році, що в перерахунку на робочі дні складає - 16 робочих днів та 5 годин за що отримала заробітну плату в сумі 188,03 руб. СРСР.

Представник позивача вважає, що у неї виникло право на призначення їй пенсії на пільгових умовах згідно з положеннями ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

В призначенні пенсії позивачу відповідачем відмовлено, однак не тому, що вона не має статусу ліквідатора, а тому, що немає документів на підтвердження кількості відпрацьованого в зоні ЧАЕС часу і розміру заробітної плати, яка була тоді їй нарахована. Він вважає, що факт не збереження первісних документів на підприємстві де позивач працювала, не є підставою для відмови в призначенні їй пенсії. Вказані документи не збережені не з її вини і, крім того, вони нею надавались раніше при вирішенні питання її перереєстрації як дійсного учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Необхідно встановити розмір заробітної плати, яку отримувала позивач під час роботи по ліквідації аварії на ЧАЕС, кількість відпрацьованих нею днів. Відмова управління ПФ носить формальний характер і лише суд може встановити цей факт. Просив задовольнити позов на підставі доказів, доданих до позовної заяви.

Представник відповідача надала письмові заперечення проти прозову (а.с. 28). У судовому засіданні представник відповідача позов не визнала, відмову у призначенні позивачу пільгової пенсії пояснила тим, що позивачем на надано довідку за формою 122 Ф та документи, які б підтвердили кількість відпрацьованих днів у зоні відчуження та розмір заробітної плати. Отже, відсутні законні підстави для призначення пенсії із зменшенням віку. Просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС віднесена до 2 категорії, 19 лютого 2012 року їй виповнилось 45 років. Достовірність цих обставин підтверджується копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А № 213996 (а.с. 7) та копією паспорту громадянина України серії АЕ № 428804 (а.с.4, 5), виданих на ім'я позивача.

Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №51 від 20.01.1997 (із змінами і доповненнями від 07.05.1998), посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

У відповідності до приписів п. 3 зазначеної Постанови учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5 віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія ОСОБА_4 цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998 р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним.

Слід зазначити, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».

Враховуючи вищевикладене, оскільки на посвідченні позивача вчинено штамп «Перереєстровано», правильність його видачі перевірено і зазначене посвідчення є дійсним, то воно підтверджує статус позивача та надає їй право на користування пільгами встановленими законодавством України.

          Відповідно до ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі - Закон №1788-ХІІ) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ від 28.02.1991 (надалі Закон №796-ХІІ) або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом №1788-ХІІ.

Абзацом 1 п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали у зоні відчуження з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року – не менше п’яти календарних днів пенсійний вік зменшується на десять років.           

У відповідності до приписів ч. 3 ст. 55 Закону №796-ХІІ призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Отже, враховуючи положення ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 07.09. 2003 у позивача право на звернення до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії на підставі ст. 55 зазначеного Закону №796-ХІІ виникло після досягнення віку 45 років 6 місяців.           

Згідно ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі - Порядок № 22-1), відповідно до вимог п.п. «ґ» п. 7 якого документами, що засвідчують особливий статус особи, а саме позивача є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період(періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, форма якої затверджена постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122., або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, яка була оглянута в судовому засіданні, 20.08.2012 р. позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення дострокової пенсії за віком як ліквідатору наслідків ЧАЕС та надала довідки підприємства щодо періоду роботи позивача в зоні ЧАЕС та розміру заробітної плати.

Згідно листа відповідача № 5986/07-35 від 15.11.2012 року, позивачу було відмовлено в призначенні дострокової пенсії з підстав відсутності первинних документів на підтвердження перебування в 1986 році в зоні відчуження, а також доказів того, що доплата заявниці за роботу на ЧАЕС провадилась у 2-х кратному розмірі.

Проти того, що позивач дійсно має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідач не заперечує. Однак вирішуючи питання про призначення пенсії, відповідач не прийняв до уваги посвідчення позивача синього кольору, які видаються саме особам, що працювали у зоні відчуження з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року не менше 5 календарних днів і що дане посвідчення чинне і по теперішній час, що беззаперечно вказує на факт її роботи в зоні відчуження.

Відповідно до довідки, виданої Представництвом акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» у м. Дніпропетровську 23.07.2001 р. № 01-04/535 ОСОБА_1 приймала участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986-1987 роках, відпрацювала у 30-ти кілометровій зоні ЧАЕС: червень 1986 року 25 годин; липень 1986 року 26 годин; серпень 1986 року 72 години, всього відробила у 1986 році 123 години. (а.с. 10).

З довідки від 20.02.2012 р. за № 28/03-2012 вбачається, що позивач працювала проваром на т/х «Об», «Геніческ» Дніпропетрвоської ремонтно-експлуатаційної бази флоту в 1986 році, знаходилась на роботах в зоні аварії Чорнобильської АЕС в порт-пункті Чорнобиль, Плетовище в складі екіпажу. Довідка містить відомості про те, що філія АСК «Укррічфлот» «Дніпропетровська ремонтно-експлуатаційна база флоту» по деяких теплоходах не може надати відомості, щодо календарних дат входу і виходу та знаходження суден в Зоні, як це вимагає форма довідки № 122 від 09.03.1988 р. за період 1986-1988 р.р. Такі відомості у підприємства відсутні. Крім того з довідки вбачається, що за 1986 рік є відомості про заробітну плату ОСОБА_1 (а.с. 12).

Згідно довідки від 20.02.2012 р. за № 28/03-2012, позивач дійсно працювала поваром на т/х «Об», «Геніческ» Дніпропетровської ремонтно-експлуатаційної бази флоту у 1986 р., знаходилася на роботах в зоні аварії на Чорнобильській АЕС в порт-пункті Чорнобиль, Плетовище в складі екіпажу. Заробітна плата ОСОБА_1 по ЧАЕС склала за червень 1986 року 4 руб. 77 коп., за липень 1986 р. 4 руб. 82 коп., за серпень 1986 року 17 руб. 61 коп. Доплата по ЧАЕС проводилась в липні за червень та липень, в серпні за липень та серпень. (а.с. 12)

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС тільки у 1986 році чотирнадцять робочих днів та одну годину, два робочих дні та чотири години (а.с. 13).

Згідно довідки від 30.11.2012 р. за № 238/2012 членам екіпажів суден за фактично відпрацьований в 30-ти кілометровій зоні відчуження для всіх робітників установлено 6-ти годинний робочий день (а.с. 50).

Згідно експертного висновку № 11815 від 09.11.2010 р. захворювання позивача пов’язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 49).

Отже, позивач надала до УПФ в м. Вільногірськ усі можливі документи на підтвердження того, що вона у 1986 року брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не надала документів про кількість реально відпрацьованих днів під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є безпідставним, оскільки такі відомості вона не могла надати внаслідок знищення та відсутності відповідних архівних документів. Посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів безпідставне, так як жодного нормою Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачено, що довідка підприємства не вважається достатнім документом для підтвердження періоду роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Довідки, які місять відомості щодо кількості відпрацьованих днів та розміру заробітної плати позивач відповідачу надала. В процесі судового розгляду відповідач не спростував відомості про участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у червні-серпні 1986 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 72 КАС України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що позивач звернувшись до управління Пенсійного фонду в

м. Вільногірську із заявою про призначення їй пенсії відповідно до ст. 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», подала всі необхідні документи, що передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій, враховуючи, що надані документи підтверджують особливий статус позивача, а саме, те, що ОСОБА_1 в червіні-серпні 1986 року брала участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження, куди була відряджена в складі команди теплоходу «Геніческ» за що отримала заробітну плату в сумі 188 руб. 03 коп., має право на призначення пенсії відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку на 10 років. Виходячи з цього, дії управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську, щодо відмови позивачу в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправними, а тому суд дійшов висновку, що доводи позивача є обгрунтованими, а вимоги відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито»№7-93 від 21.01.1993, судові витрати (судовий збір) в сумі 34, 41 грн. згідно вимог ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 17, 89, 92 ч.4, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, ст.ст.10, 14, 15, 49, 55, 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області про визнання відмови в призначенні пенсії неправомірною та зобов’язання призначити пенсію задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області призначити позивачу ОСОБА_1 пенсію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії з 20 серпня 2012 року відповідно до положень ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням факту її роботи в зоні відчуження на протязі 16- ти робочих днів та 5 годин в 1986 році за що їй нарахована заробітна плата за вказаний період у розмірі 188, 03 рублів СРСР.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору в сумі 34.03 грн. компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Вільногірський міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини постанови відповідно до ч.3 ст.160 КАС України, а також у разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками. апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного провадження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Копію постанови в повному обсязі сторони можуть отримати в суді після 07.03.2013 р.

Суддя