6 листопада 2006 року                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Торговий Дім Укр-Рос-Нафта” про зміну дати і формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації частини її втрати за порушенням строку виплати та за невикористану відпустку, суми зайво стягнутого прибуткового податку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ТОВ “Торговий Дім Укр-Рос-Нафта” на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 26 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У  липні 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ТОВ “Торговий Дім Укр-Рос-Нафта” про зміну дати і формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації частини її втрати за порушенням строку виплати та за невикористану відпустку, суми зайво стягнутого прибуткового податку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що працювала у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 з липня 2002 року і 3 липня 2003 року звернулася із заявою про звільнення за власним бажанням.

Відповідач запропонував їй відпрацювати два тижні, але в наступному її не звільнив за необхідністю подання звіту в податкову інспекцію.

Таким чином, вона відпрацювала до 24 квітня 2003 року, потім знаходилася на лікарняному до 12 травня 2003 року і в цей день вдруге написала заяву про звільнення за власним бажанням з 13 травня 2003 року.

12 червня 2003 року вона поштою отримала трудову книжку, за записом в якій її звільнено з 16 квітня 2003 року за п. 1 с. 41 КЗпП України.

Просила ухвалити рішення, яким змінити дату звільнення з 16 квітня 2003 року на 13 травня 2003 року, формулювання причин звільнення з п. 1 ст. 41 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України, стягнути на її користь заборгованість із заробітної плати з 16 липня 2002 р. до 13 травня 2003 року, 38,25 грн. компенсації частини її втрати за порушенням строку виплати та 46,25 грн. за невикористану відпустку, 592,15 грн. зайво стягнутого прибуткового податку, 633,81 грн. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та 1525 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням  Ленінського районного суду м. Донецька від 26 березня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2004 року позовні вимоги задоволено частково, відмовлено  в задоволенні позову про стягнення зайво сплаченої суми прибуткового податку та 68 грн. державного мита, інші позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі ТОВ “торговий Дім Укр-Рос-Нафта” просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ТОВ “Торговий Дім Укр-Рос-Нафта”  відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 26 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 березня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.