7 листопада 2006 року                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району у м. Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, Комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району у м. Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що 17 листопада 2002 р. з квартири ОСОБА_2 було залито водою його квартиру і спричинено йому матеріальну шкоду в розмірі 1657 грн. та моральну шкоду, яку він оцінив в 5000 грн.

Просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь визначені суми у відшкодування матеріальної та моральної шкоди і 570,80 грн. судових витрат.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 204 року позовні вимоги  задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1657 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 1025 грн. у відшкодування моральної шкоди і 280,30 грн. судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення з передачею справи на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.