23 листопада 2006 року                                                                             м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Стахановське АТП 10916” (далі - ВАТ “Стахановське АТП 10916”)  про поновлення на роботі, зняття доган, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стаханівського міського суду від 10 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду  Луганської  області від 28 квітня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ВАТ “Стахановське АТП 10916” про поновлення на роботі, зняття доган, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що з 10 лютого 1991 року по 10 жовтня 2003 року перебував із ВАТ “Стахановське АТП 10916” у трудових відносинах, працював ІНФОРМАЦІЯ_1.

За порушення трудової дисципліни та правил пожежної безпеки наказами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення - догани, а 30 вересня 2003 року відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за безквиткове перевезення пасажирів.   

Наказом НОМЕР_3 він був звільнений відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Посилаючись на те, що  накази про застосування до нього дисциплінарних стягнень є наслідком його скарг на дії керівництва ВАТ “Стахановське АТП 10916”, вважав їх незаконними та просив поновити його на роботі, зняти застосовані до нього заходи дисциплінарних стягнень, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати завдану моральну шкоду.  

Рішенням Стаханівського міського суду від 10 лютого 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного ухвалу апеляційного суду  Луганської  області від 28 квітня 2004 року суду,  у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

          Рішення Стаханівського міського суду від 10 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду  Луганської  області від 28 квітня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.