Справа №2«а»-71/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 червня 2008 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Воробйова С.О.

              при секретарі - Подлєсної О.А.

              позивача         ОСОБА_1

              представника відповідача Шаповалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Красноармійська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення м.Красноармійська Донецької області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2007роки, -

В С Т А Н О В И В:

            18.12.2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення м.Красноармійська Донецької області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2007 р., посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід 2 групи, і відповідно до ст.48 Закону України від 28.02.1991р. № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України № 796-XII) має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

            Але відповідач, в порушення вищеназваного Закону щорічно виплачував компенсацію на оздоровлення: за 2004р.- 26,70грн., за 2005р.-120грн., за 2006р.-120грн., за 2007р.-120грн., користуючись підзаконними актами - Постановами Кабінету Міністрів України  №836 від 26.07.1996р. та № 562 від 12.07.2005 р., які значно звужують його право на отримання матеріальної допомоги, тому він недоотримав щорічну компенсацію на оздоровлення у розмірі 6633,30грн., яку просить  стягнути  з відповідача.

У судовому засіданні позивач підтримав позов, представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснивши, що виплати допомоги на оздоровлення виплачувалися позивачу відповідно до вимог діючого законодавства, а тому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та застосувати ст.99 КАС України - річний строк звернення з позовом до адміністративного суду.

             Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та  перевіривши їх доказами в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід 2 групи (а.с.2) і відповідно до ст.48 Закону України від 28.02.1991р. № 796-XII має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат (а.с.7).

Відповідач, в порушення вищеназваного Закону, при виплаті компенсації на оздоровлення користувався підзаконними актами - Постановами КМУ №836 від 26.07.1996р. та № 562 від 12.07.2005 і сплатив позивачу за 2004р.- 26,70грн., за 2005р.-120грн., за 2006р.-120грн., за 2007р.-120грн. (а.с.4), з чим суд не може погодитися з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України № 796-XII від 28.02.1991р. зменшувати встановлені останнім конкретні розмірі доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині 1 ст.67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У Законі України № 796-XII викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини 1 ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України № 796-XII є безпідставним.

Згідно зі ст.2 Закону України від 26.12.2002року № 372-IV «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» КМУ було доручено до 01.03.2003року подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про поетапне наближення розміру мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму та про внесення змін до Законів України, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата. Це положення не перешкоджало здійсненню виплат у розмірах установлених ст.48 Закону України № 796-XII.

Згідно Закону України (1801-15) № 1801-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» від 17.06.2004р. розмір мінімальної заробітної плати з 01.09.2004 року встановлений у розмірі 237грн., Законом України (2505-15) № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005рік» та деяких інших законодавчих актів від 23.12.2004 року розмір мінімальної заробітної плати з 01.09.2005 року встановлений у розмірі 332грн., Законом України (3235-15) № 3235-IV «Про державний бюджет України на 2006 рік від 20.12.2005 року розмір мінімальної заробітної плати з 01.07.2006року встановлений у розмірі 375грн., а Законом України (489-16) №489-V «Про державний бюджет України на 2007рік» від 19.12.2006 року розмір мінімальної заробітної плати з 01.07.2007р. встановлений у розмірі 440грн., таким чином вказані мінімальні заробітні плати встановлені не постановами Кабінету Міністрів України.

Згідно ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію абзаців 2,3, 4,5,6 та 7 частини 1, частини 3, абзаців 2,3,4,5,6,7,частини 4, та частини 7 ст.48 Закону України № 796-XII на 2006рік зупинено, тому в частині позовних вимог позивача про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення на 2006рік у розмірі, що передбачені ст.48 Закону України № 796-XII необхідно відмовити.

Згідно довідки відповідача від 13.02.2008 року (а.с.5) позивачу на оздоровлення за 2007 рік було виплачено 100грн. 13.08.2007року.

Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 440грн. (а.с.9), тобто розмір допомоги за 2007 рік повинен складати 440х5=2200грн.

З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2007 рік у розмірі 100 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2100грн. (2200-100).

            Частиною 2 статті 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод  чи інтересів.

            До суду з адміністративним позовом  позивач звернувся  06.03.2008р.

            Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін.

            В судовому засіданні представник відповідача наполягав на застосуванні строку звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України, позивач до суду з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з вимогами про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення не зверталася, поважних причин пропуску строку не вказала.

            На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2004р., за 2005р. позивачу необхідно відмовити, у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду з адміністративним позовом, передбаченого ст. 99 КАС України.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст.88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

            Керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235 від 20.12.2005 року,  ст.ст.11, 17-20, 69-72, 86, 88, 94, 99, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення м.Красноармійська Донецької області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2007роки задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення м.Красноармійська Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., недоотриману щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2007рік у сумі 2100гривень.

В іншій частині позову ОСОБА_2  відмовити.

Постанова може бути  оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Красноармійський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження  протягом 10 днів після проголошення рішення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складання в повному обсязі, з подачею апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційного суду або у порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

                                                Суддя: