21 листопада 2006 року                                                                             м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Хімавтоматика” (далі - ВАТ “Хімавтоматика”)  про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства “Хімавтоматика” на рішення Сєверодонецького міського суду від 4 червня 2003 року та ухвалу апеляційного суду  Луганської  області від 3 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2002 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом  до ВАТ “Хімавтоматика” про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зазначав, що перебував із ВАТ “Хімавтоматика” у трудових відносинах, працював ІНФОРМАЦІЯ_1 та був обраний ІНФОРМАЦІЯ_2цього підприємства.

Наказом НОМЕР_1 був звільнений за п.1ст. 40 КЗпП України,  у зв'язку з банкрутством та ліквідацією підприємства.

Посилаючись на те, що був звільнений з порушенням трудового законодавства, зокрема ст. 252 КЗпП України, без попередньої згоди вищого профспілкового органу, просив поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Сєверодонецького міського суду від 4 червня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Луганської  області від 3 червня 2004 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, - він поновлений на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, з ВАТ “Хімавтоматика” на його користь стягнуто 2080 грн. 35 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 8 грн. 50 коп.  державного мита на користь держави.     

У касаційній скарзі ВАТ “Хімавтоматика” просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Хімавтоматика”  відхилити.

          Рішення Сєверодонецького міського суду від 4 червня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Луганської  області від 3 червня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.