"07" березня 2013 р.

Справа № 2/256/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року Ленінський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Іванісової Л. О.,

за участю секретаря - Бондаренко В. П., Клименко Л. В.,

представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання договору купівлі - продажу квартири в частині покупця частково удаваним, переведення права покупця по договору купівлі-продажу квартири на ОСОБА_1 та визнання її покупцем в частці 3/4 частини квартири, визнання права власності на 3/4 частини квартири; за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири на праві спільної сумісної власності подружжя та виселення ОСОБА_1 з квартири без надання іншого житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в якому просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7, посилаючись на те, що вони з вересня 2003 року проживали однією сім'єю та вели спільне господарство, однак шлюб між ними зареєстрований не був, оскільки останній не був розлучений. Встановлення такого факту їй потрібно для визнання за нею право власності на придбану у період проживання однією сім'єю двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

В квітні 2008 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з додатковими вимогами щодо визнання за нею права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що під час проживання однією сім'єю з ОСОБА_7 25 серпня 2004 року придбали двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка була оформлена на ОСОБА_7, який і мав паспортну реєстрацію за вищевказаною адресою. Оскільки накопичених за час сумісного проживання коштів не вистачало на придбання квартири, ОСОБА_1 позичила частину коштів у своїх знайомих, а більшу частину вклала із своїх власних накопичень. З моменту придбання вказаної квартири вона постійно мешкала в ній разом із ОСОБА_7, сумісними силами вони зробили ремонт, придбали меблі. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 після його смерті вона продовжувала мешкати у квартирі та повертати позичені кошті, які на сьогоднішній час нею повністю повернуті. Однак через деякий час до неї звернулася дружина ОСОБА_7 та його діти з вимогою звільнити квартиру. Оскільки вказана квартира була придбана за кошти, більшу частину яких фактично сплатила сама позивачка, вона просить суд визнати за нею права власності на 1/2 частину вказаної квартири. В ході розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги, просила визнати договір купівлі - продажу квартири в частині покупця частково удаваним, перевести права покупця по договору купівлі-продажу квартири на ОСОБА_1 та визнати її покупцем в частці 3/4 частини квартири, визнати право власності на ѕ частини квартири.

Відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була подана зустрічна позовна заява, в якій вони просили визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину спірної квартири на праві спільної сумісної власності та по 1/6 частині квартири за ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 В подальшому зазначені позовні вимоги були уточнені та позивачі за зустрічним позовом просили визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спірної квартири на праві спільної сумісної власності подружжя, а також виселити ОСОБА_1 із спірного житла без надання іншого. Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що ОСОБА_3 з 24 січня 1981 року по день смерті ОСОБА_7 знаходилася у зареєстрованому шлюбі з останнім. Від цього шлюбу вони мали двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. У 2001 році їх сім'єю із чотирьох осіб була отримана трьох кімнатна квартира АДРЕСА_2, яку вони продали 22.07.2004 року. Через місяць ОСОБА_3 разом з чоловіком за гроші, отримані від продажу квартири придбали квартиру АДРЕСА_1. В зв'язку з чим ОСОБА_3 вважає, що 1\2 частини вказаної квартири належить їй на праві спільної сумісної власності подружжя, вважали, що ОСОБА_1 займає зазначене житло незаконно, просили виселити її без надання іншого.

В судовому засіданні позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник підтримали свої позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на наведені вище обставини. Проти зустрічного позову заперечувала, посилаючись на те, що спірна квартира була дійсно придбана ОСОБА_7 у період знаходження у шлюбі з ОСОБА_3, однак купувалась спірна квартира за гроші, більшу частину яких вклала вона зі свої власних накопичень та позичала у своїх знайомих, при цьому ніяких договорів займу не укладалось. Була складена розписка про отримання нею від подруги ОСОБА_9 в борг 6 000 доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1 від 19.08.2004 року, які вона в повному обсязі повернула в строк до 03.04.2006 року, також 25.08.2004 року нею був закритий депозитний рахунок в ВАТ «Укрсиббанк» та їй була повернута сума депозиту в розмірі 9000 доларів США. Крім того, ОСОБА_7 разом зі своєю сім'єю дійсно продав квартиру АДРЕСА_2,однак гроші були розподіленні між подружжям, свою частину ОСОБА_7 вклав в купівлю спірної квартири, а якусь частину віддав ОСОБА_3 та дітям, внаслідок чого ОСОБА_3 надала свою нотаріально посвідчену згоду на придбання спірної квартири.

Відповідач ОСОБА_3, що діяла від свого імені та від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також її представник проти первісного позову заперечували, посилаючись на те, що спірна квартира була придбана ОСОБА_7 за кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_2.Оскільки в спірної квартирі необхідно було зробити ремонт, вони з чоловіком та дітьми мешкали в гуртожитку, з її згоди ОСОБА_7 пустив жити у спірну квартиру в якості квартирантки ОСОБА_1, яку вони знали раніше, в зв'язку з тим, що остання на той час розлучалася з чоловіком та їй не було де жити. Про те, що у її чоловіка були відношення з ОСОБА_1 їй не відомо, оскільки вона з чоловіком постійно проживала однією сім'єю, останній кожній день повертався до дому з роботи, приносив заробітну плату, підтримував з нею шлюбні стосунки, вони спільно вели господарство, виховували дітей. Оскільки вона довіряла своєму чоловіку, ніяких підстав для сумнів у їх відношеннях у неї не виникало, вона дала згоду на укладення її чоловіком договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, а також подальший продаж, міну, передачу в заставу або здачу в оренду. Після смерті чоловіка вона зверталася до ОСОБА_1 з проханням про звільнення житла, але остання добровільно не залишає спірне житло, в зв'язку з чим виникла необхідність виселення відповідачки без надання їй іншого житла, зустрічний позов підтримала в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивачки, її представника, відповідачки ОСОБА_3 та її представника, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідношення.

Зі свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 24.01.1981 року, виданого В. Павсівською сільрадою Зінківського району Полтавської області, вбачається, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, від якого подружжя має двох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 05.05.1982 року, виданого Палацом новонароджених м. Харкова), та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 15.03.1986 року, виданого Палацом новонароджених м. Харкова). (т. с. 1, а. с. 103-105).

Як вбачається з ордера на жиле приміщення № 141526 від 26.12.2001 року ОСОБА_7 на сім'ю із чотирьох осіб було отримано трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яку вони у подальшому приватизували та отримали свідоцтво про право власності на житло №3-04-001 від 17.06.2004 року.

З технічного паспорту Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 17.05.2001 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_7, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 13.09.2004 року (т. с. 1, а. с. 78-79, 82).

В червні 2004 року Харківською дистанцією цивільних споруд Південної залізниці на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на житло: квартиру АДРЕСА_2 яка їм належить на праві спільної сумісної власності (т. с. 1, а. с. 117).

22.07.2004 року між ОСОБА_7, ОСОБА_3, яка діяла від себе особисто та від імені ОСОБА_6, та ОСОБА_16 був укладений договір купівлі - продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_2, продаж квартири здійснено за 119250 грн., що підтверджується договором купівлі - продажу квартири від 22.07.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 (т. с. 1, а. с. 106).

Згідно договору про наміри від 18.08.2004 року, укладеним між ОСОБА_14 та ОСОБА_7 сторони зобов'язалися укласти договір купівлі-продажу двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 та провести повний розрахунок в строк на пізніше 01.09.2004 року (т. с. 1, а. с. 80).

Згідно заяви від 26.08.2004 року, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13, ОСОБА_3 дала свою згоду ОСОБА_7 на укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 як на майно (гроші), що були набуті у шлюбі, та подальший її продаж, міну, передачу в заставу або здачу в оренду (т. с. 1, а. с. 114).

26.08.2004 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, продаж квартири здійснено за 84800 грн., що підтверджується договором купівлі - продажу квартири від 26.08.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 (т. с. 1, а. с. 81-82).

Як вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу 1-ВЛ № 000568 від 15.06.2005 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції міста Харкова, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_15 розірвано, про що зроблено відповідний актовий запис № 317 від 21.09.2004 року. (т. с. 1, а. с. 6).

Згідно довідки № 9000 від 15.06.2006 року, виданої Міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 4 Харківського обласного управління юстиції ОСОБА_6, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 47 років, про що 15.06.2006 року видано свідоцтво про смерть НОМЕР_4, посвідчення № 5837 від 15.06.2006 року на поховання ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, видано Державним спеціалізованим комунальним підприємством «Ритуал» на ім'я ОСОБА_6 (т. с. 1, а. с. 111-112, 116).

З довідки Житлового кооперативу «Залютино-2» від 14.07.2006 року вбачається, що ОСОБА_7 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 02.11.2004 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року. (т. с. 1 а. с. 5).

Як вбачається з довідки про стан сім'ї Харківської дистанції колії Південної Залізниці, що ОСОБА_7 проживав разом з ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 без реєстрації з 2004 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що також підтверджується актом Харківської дистанції колії Південної Залізниці від 12.10.2006 року. (т. с. 1, а. с. 113, 119-120).

Згідно відповіді Другої Харківської державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, який мешкав за адресою: АДРЕСА_1, від 26.09.2006 року зареєстровано за № 1015 заяву про прийняття спадщини від ОСОБА_1; від 31.07.2006 року зареєстровано за № 778 заяву про прийняття спадщини від імені дружини померлого ОСОБА_3; від 31.07.2006 року зареєстровано за № 779 заяву про прийняття спадщини від дітей померлого ОСОБА_6 та ОСОБА_5; заведено спадкову справу № 441/2006, свідоцтв про право на спадщину не видавалося. (т. с. 1, а. с. 89).

Постановою Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 08.08.2006 року в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 про вжиття заходів до ОСОБА_1, яка безпідставно займає квартиру АДРЕСА_1, відмовлено. (т. с. 1, а. с. 130).

Згідно відповіді ПАТ «Універсал Банк» від 15.01.2013 року клієнт ОСОБА_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, не обліковується.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що є нотаріусом, що посвідчувала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, та заяву від ОСОБА_3 про надання нею згоди ОСОБА_7 на купівлю квартири. При укладенні спірного договору був присутній ОСОБА_7, покупцем за договором був він, чи була присутня при укладенні договору ОСОБА_1 не пам'ятає, у зв'язку з тим, що пройшло багато часу з того моменту.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, яка регламентує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, крім випадків, коли мають місце підстави звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, дотримуючись принципу диспозитивності, передбаченого ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В силу ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд з дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як вбачається із ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до ст.ст. 98, 116 ЖК наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім'ї наймача.

Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Суд вважає, що позиція позивачки ОСОБА_1 щодо купівлі спірної квартири в частині 3/4 часток за її власні кошти в судовому засіданні підтвердження не знайшла належними доказами, оскільки згідно ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, в зв'язку з чим суд не приймає в якості доказу надання позивачці ОСОБА_1 її подругою ОСОБА_9 позики у розмірі 6 000 доларів США, та її розписку, оскільки така угоди згідно цивільного законодавства повина бути здійснена у письмовій формі та посвідчена нотаріально. Крім того, з відповіді ПАТ «Універсал Банк» вбачається, що ОСОБА_1 не була та не є на теперішній час клієнтом банку, надані суду квитанції про оплату комунальних послуг та придбання побутової техніки, меблів, суд визнає неналежними доказами, оскільки вони не підтверджують та не спростовують заявлені вимоги, а тому в задоволенні позовних вимог за первісним позовом вважає за необхідне відмовити у зв'язку з їх недоведеністю.

Натомість з боку відповідачки ОСОБА_3 на підтвердження зустрічних позовних вимог суду надані докази, які підтверджують, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 знаходилися у зареєстрованому шлюбі, в 2001 році ними у власність була отримана трьохкімнатна квартира, яка була продана подружжям за місяць до укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, ОСОБА_3 було надано нотаріально посвідчений дозвіл ОСОБА_7 на придбання спірної квартири за гроші, що є їх власністю як подружжя, таким чином суд вважає можливим визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 як на частину спільного майна подружжя.

Щодо позовної вимоги про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1, суд вважає за необхідне зазначити, що вимагати усунення порушення свого права власності чи користування шляхом виселення особи має право або власник або користувач приміщення, враховуючи, що право власності за ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 у передбачений законом спосіб на спірну квартиру не зареєстровано, а власником квартири є померлий ОСОБА_7, суд вважає позовну вимогу про виселення такою, що заявлена передчасно, а тому в її задоволенні відмовляє.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 84, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.3, 60, 70 СК України, ст. ст. 98, 116 ЖК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання договору купівлі - продажу квартири в частині покупця частково удаваним, переведення права покупця по договору купівлі-продажу квартири на ОСОБА_1 та визнання її покупцем в частці 3/4 частини квартири, визнання права власності на 3/4 частини квартири відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину квартири на праві спільної сумісної власності подружжя та виселення ОСОБА_1 з квартири без надання іншого житлового приміщення, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, або якщо рішення було ухвалене за відсутності осіб, що приймають участь у справі, протягом 10 днів з моменту отримання рішення.

Суддя - Л. О. Іванісова