-
Справа№2031/728/2012р.
Провадження№2/633/5/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2013 року смт. Печеніги
Печенізький районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді - Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря: Ріпа І.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
представника третьої особи Печенізької державної
нотаріальної контори Харківської області - Юрченко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: державний нотаріус Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області, про поновлення строку для звернення до суду, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконним та скасування Державного акту на право приватної власності на землю, визнання права власності на 6/8 частини земельної ділянки в порядку спадкування за законом, стягнення орендної плати,
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_4, звернувся до суду з позовною заявою, з урахуванням уточнень, до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: державний нотаріус Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області, про поновлення строку для звернення до суду, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконним та скасування Державного акту на право приватної власності на землю, визнання права власності на 6/8 частини земельної ділянки в порядку спадкування за законом, стягнення орендної плати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_6. Після її смерті він прийняв спадщину у вигляді: 6/8 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; 6/8 частини грошового внеску в ощадбанку з відсотками та компенсаціями до нього. Спадщину також прийняли сестра позивача - ОСОБА_2 та його брат - ОСОБА_5 по 1/8 частині зазначеного вище майна.
На момент отримання свідоцтва про право на спадщину позивачу було відомо лише про такий склад спадкового майна. Випадково, у 2012 році він дізнався про те, що до складу спадщини також входило право на земельну частку (пай), розміром 8.68га., на яку у 2000 році ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом та на яку згодом відповідачці був виданий державний акт на право приватної власності на землю. При оформленні права на спадщину ОСОБА_2 надала недостовірну інформацію про себе, як єдиного спадкоємця, не повідомила державного нотаріуса Печенізької державної нотаріальної контори про те, що існують ще спадкоємці, які прийняли спадщину.
З наведених підстав вважає, що цим свідоцтвом були порушені його права на спадщину після смерті матері. Позивач просить поновити йому строк для звернення до суду за захистом його законних прав, оскільки йому випадково у 2012 році стало відомо про існування свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 березня 2000 року, тому вважає причину пропуску строку оскарження цього свідоцтва поважною; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, визнати незаконним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю, визнати право власності на 6/8 частини земельної ділянки в порядку спадкування за законом, стягнути орендну плату за користування земельною ділянкою.
Позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, направив для представництва своїх інтересів ОСОБА_1
Представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі. В своїх поясненнях посилався на обставини, викладені в позові.
Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання з'явилась, проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі, пояснивши, що позивач знав про наявність свідоцтва про право на спадщину від 22 березня 2000 року, виданого ОСОБА_2, оскільки між ними існувала усна домовленість, про те що вона буде оформлювати спадщину на право на земельний пай на себе. Про отримання вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом вона повідомила позивача при розмові з ним у квітні 2000 року. Просить відмовити позивачу у задоволенні його вимог у зв'язку зі спливом строків позовної давності та відсутністю достовірних доказів про поважність причин, з яких він пропустив строк для захисту порушеного права.
Відповідач - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, але надіслав на адресу суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність та повідомив про те, що він дав згоду ОСОБА_2 на оформлення спадщини на земельний пай у тій частині, на яку він мав право.
Представник третьої особи - завідуюча Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області у судовому засіданні пояснила, що після померлої ОСОБА_6 Чугуївською державною нотаріальною конторою Харківської області у 1996 році було заведено спадкову справу № 438/1996. Були видані наступні свідоцтва про право на спадщину: ОСОБА_4 - на 6/8 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; 6/8 частини грошового внеску в ощадбанку з відсотками та компенсаціями до нього. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - по 1/8 частині зазначеного вище майна. У 1999 році було засновано Печенізьку державну нотаріальну контору Харківської області. У березні 2000 р. ОСОБА_2 звернулася до Печенізької держнотконтори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме - сертифікат на право на земельну частку (пай). У заяві вказала, що спадщину прийняла фактично, інші спадкоємці згідно ст. 529, 531 ЦК УРСР про себе не заявили. Про наявність спадкової справи № 438/1996 державний нотаріус Печенізької держнотконтори не знав, оскільки на той час не існувало Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ, а книги обліку та реєстрації спадкових справ, алфавітні книги обліку спадкових справ з Чугуївської державної нотаріальної контори не передавалися.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, третьої особи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про смерть (серія НОМЕР_1, виданого Борщівською сільською радою Печенізького району Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_1, запис №5) а.с. - 75
ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є дітьми ОСОБА_6, що підтверджено свідоцтвами про народження, які містяться у матеріалах справи, на а.с. 76, 78.
Після укладення шлюбу з ОСОБА_9 - ОСОБА_2 присвоєно прізвище «ОСОБА_2» (свідоцтво про укладення шлюбу, серії НОМЕР_2 від 20.01.1979р.) - а.с. 77.
З оглянутої в судовому засіданні спадкової справи № 438/1996, заведеною Чугуївською державною нотаріальною конторою вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_2, яка діяла за себе та по дорученню за ОСОБА_5, звернулися з заявою про видачу їм свідоцтва про право на спадщину за законом, у таких частинах: ОСОБА_4 - на 6/8 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; 6/8 частини грошового внеску в ощадбанку з відсотками та компенсаціями до нього. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - по 1/8 частині зазначеного вище майна. Інші спадкоємці від спадщини відмовилися на користь ОСОБА_4 - а.с. 66.
25 листопада 1998р. державним нотаріусом Чугуївської держнотконори були видані відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом - а.с. 82, 83.
З оглянутої в судовому засіданні спадкової справи № 73/2000, заведеною Печенізькою державною нотаріальною конторою вбачається, що у березні 2000р. ОСОБА_2 звернулася до державного нотаріуса Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай), розміром 8,68га, посвідчену сертифікатом, згідно рішення Печенізької районної державної адміністрації від 18.06.1996року №202, яка перебуває у колективній власності КСП «Прогрес» (с.Борщова, Печенізького району, Харківської області). Ця земельна частка (пай) належала спадкодавцю на підставі Сертифікату Серія ХР №0267720, виданого Печенізькою райдержадміністрацією та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) « 23» березня 2000року за №239 - а.с. 59.
22 березня 2000 р. ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом (виданого державним нотаріусом Печенізької держнотконтори Харківської області, серія АВІ №801847, зареєстрованого в реєстрі за №561) на зазначене вище спадкове майно - а.с. 58.
Встановлено, що 26 лютого 2001 року на підставі вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом Борщівською сільською радою Печенізького району Харківської області було видано державний акт на право приватної власності на землю (серія Р1 №683571), згідно якого земельна ділянка площею 7,27 гектарів, яка знаходиться на території Борщівської сільської ради передається у приватну власність ОСОБА_2 - а.с. 9.
У судовому засіданні відповідачка пояснила, що між нею та ОСОБА_4 існувала усна домовленість про те, що вона буде оформлювати спадщину на право на земельний пай на себе. Про отримання нею свідоцтва про право на спадщину за законом вона повідомила позивача при розмові з ним у квітні 2000 року. Ці факти підтверджуються показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були допитані судом та кожний окремо, показали, що вони були присутні у квітні 2000р. при розмові між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в якій відповідачка повідомила останньому про отримання нею у березні 2000 року свідоцтва про право на спадщину за законом на весь земельний пай. Свідок ОСОБА_11 показала, що у квітні 2000р. відповідачка розповіла їй про розмову з братом - ОСОБА_4 та що вона повідомила його про отримання нею свідоцтва про право на спадщину на весь земельний пай.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Суд критично ставиться до пояснень представника позивача, тому що вони носять суперечливий характер, оскільки у судовому засіданні 28 січня 2013р. він пояснив, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у 1999 році відбулась розмова, у якій позивач надав відповідачці свою згоду на оформлення тієї частини спадщини на земельний пай, на яку вона мала право як спадкоємиця першої черги. Також, представник позивача не заперечував той факт, що у 2000 році позивач дізнався про отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на земельний пай.
Однак, у наступному судовому засіданні 11 лютого 2013р., представник позивача пояснив, що ОСОБА_4 не було відомо про отримання відповідачкою свідоцтва про право на спадщину. Позивач випадково у 2012р. дізнався про наявність державного акту про право приватної власності на земелю, виданого на підставі зазначеного вище свідоцтва. Причини пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом порушених прав представнику позивача невідомі.
За змістом норми п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003 р. до позовів, строк пред'явлення яких сплив до набрання чинності цим Кодексом, застосовуються правила позовної давності, встановлені ЦК УРСР 1963 р.
З урахуванням викладених вище обставин справи та відповідно до ст. 76 ЦК УРСР 1963 року, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_4 достовірно дізнався про те, що його право на спірну земельну ділянку порушено, найпізніше у квітні 2000 року.
Статтею 71 ЦК УРСР 1963р. встановлено загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність)- три роки.
Відповідно до положень ст. ст. 76, 80 ЦК УРСР 1963 p., перебіг строку позовної давності починається з дня коли особа дізналась чи повинна була дізнатись про порушення свого права.
Строк може бути поновлено за наявності поважних причин.
В той же час, наслідки спливу строку позовної давності, застосовуються судом незалежно від заяв сторін ( ст. 75 ЦК УРСР 1963 p.)
На час звернення з позовом трьохрічний строк позовної давності для оспорювання свідоцтва про право власності на спадкове майно сплив у квітні 2003 р.
Даних, які б свідчили про зупинення або переривання відповідно до правил ст.ст. 78, 79 ЦК УРСР 1963 р. перебігу строку позовної давності, в матеріалах справи немає.
В судовому засіданні представник позивача не довів наявність поважних причин з яких позивач пропустив строк для захисту порушеного права.
У ст. 80 ЦК УРСР 1963р. встановлено наслідки закінчення строку позовної давності, а саме, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є
підставою для відмови в позові.
Підставою для визнання незаконним та скасування Державного акту на право приватної власності на землю, серія Р1 № 683571, виданого Борщівською сільською радою 26.02.2001р.; визнання права власності на 6/8 частини земельної ділянки в порядку спадкування за законом, стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою є скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Печенізькою держнотконторою 22 березня 2000 р. на ім'я ОСОБА_2, тому суд, на підставі поданих сторонами доказів, які оцінені згідно ст. 212 ЦПК України, дослідивши підстави поважності пропуску строку позовної давності для захисту права позивача, вважає позовні вимоги про визнання незаконним та скасування Державного акту на право приватної власності на землю, визнання права власності на 6/8 частини земельної ділянки в порядку спадкування за законом, стягнення орендної плати такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір із урахуванням відмови у позові відшкодуванню не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 71, 75, 76, ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР в редакції від 18.07.1963р., п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції від 16.01.2003р., ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: державний нотаріус Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Печенізький районний суд Харківської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: