ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
04.03.2013Справа № 901/190/13-г
За позовом Сакського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі відділення Автономної Республіки Крим Українського державного фонду підтримки фермерських господарств
до відповідача Фермерського господарства Полоцькіної Людмили Василівни
про стягнення 18 457,98 грн
Суддя Калініченко А.А.
представники:
від позивача - Юзбашева-Татарська А.І., представник, довіреність № 01 від 02.01.2013,
від відповідача - Полоцький В.Я., представник, довіреність №б/н від 04.03.2013,
прокурор - Приймак А.О., прокурор відділу прокуратури м. Сімферополя,
СУТЬ СПОРУ: Сакський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі відділення АР Крим Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господаврського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фермерського господарства Полоцькіної Людмили Василівни про стягнення суми боргу із урахуванням витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 18 688,67 грн, пені в розмірі 468,02 грн та 3% річних в розмірі 93,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови укладеного між сторонами договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №7 від 27.09.2010 в частині своєчасного повернення грошових коштів, у зв'язку з чим у Фермерського господарства Полоцькіної Людмили Василівни утворилась заборгованість.
Позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог, так в останній заяві від 18.02.2013 просить стягнути заборгованості із урахуванням витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 17238,68 грн, пені в розмірі 1016,08 грн та 3% річних в розмірі 203,22 грн.
22 січня 2013 року на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим від Фермерського господарства Полоцькіної Людмили Василівни надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає позовні вимоги, однак, звертає увагу, що в добровільному порядку частково погасив заборгованість.
04.03.2013 представником відповідача у судовому засіданні наданий додатковий відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає позовні вимоги, однак, звертає увагу, що в добровільному порядку частково погасив заборгованість та просить надати відстрочку виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №901/190/13-г до 27 вересня 2013 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
27 вересня 2010 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі відділення Автономної Республіки Крим Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством Полоцькіної Людмили Василівни укладений договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №7.
Відповідно до розділу 1 договору, позивач зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) Фермерському господарству Полоцкіної Л.В., в сумі 62 340 грн., а фермерське господарство зобов'язалось використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений договором строк.
Згідно пункту 3.2.1. договору Укрдержфонд в особі відділення АР Крим зобов'язався надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначеної в договорі суми фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківський установі.
Відповідно до підпункту 3.4.2. договору, Фермерське господарство Полоцкіної Людмили Василівни зобов'язалось повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відділенню Автономної Республіки Крим Укрдержфонду згідно із встановленим графіком: до 27 вересня 2011 року в сумі 15 000 грн.; до 27 вересня 2012 року в сумі 23 670 грн.; до 27 вересня 2013 року в сумі 23 670 грн.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення до 27 вересня 2013 року та повертається позивачу згідно зі встановленим графіком (п.п. 3.4.2.).
На виконання своїх договірних зобов'язань Укрдержфонд в особі відділення АР Крим перерахував на рахунок Фермерського господарства Полоцкіної Людмили Василівни кошти фінансової допомоги в сумі 62 340,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 284 від 29.09.2010.
Листом від 29.08.2012 за вих. № 53-01/61 відділення Автономної Республіки Крим Укрдержфонду попередило Фермерське господарство Полоцкіної Л.В. про необхідність повернення до бюджету коштів фінансової допомоги у розмірі 23 670,00 грн у строк до 27.09.2012 відповідно до укладеного договору.
28.09.2012 до відділення Автономної Республіки Крим Укрдержфонду надійшла заява від Фермерського господарства Полоцкіної Л.В., відповідно до якої голова господарства Полоцкіна Л.В. визнає необхідність повернення коштів фінансової допомоги у розмірі 23 670,00 грн, однак, у зв'язку із загибеллю врожаю просила перенести строк виконання даного зобов'язання до 01.09.2013.
Листом від 23.10.2012 за вих. № 53-01/99 відділення Автономної Республіки Крим Укрдержфонду повідомило Фермерське господарство Полоцкіної Л.В. про неможливість відстрочення виконання зобов'язання з повернення фінансової допомоги, у зв'язку із недодержанням господарством умов договору щодо строків повідомлення відділення Автономної Республіки Крим Укрдержфонду про настання обставин, що перешкоджають своєчасному виконанню зобов'язань. Тим самим листом відділення Автономної Республіки Крим Укрдержфонду повторно повідомило фермерське господарство про необхідність погашення залишку заборгованості.
23.11.2012 за вих. № 53-01/68 відділення Автономної Республіки Крим Укрдержфонду направило претензію до Фермерського господарства Полоцкіної Л.В. про необхідність погашення залишку заборгованості в сумі 18 670,00 грн.
Проте, Фермерське господарство Полоцкіної Л.В. свої зобов'язання, передбачені пунктом 3.4.2. договору, щодо повернення відділенню Автономної Республіки Крим Укрдержфонду суми поворотної фінансової допомоги у сумі 23 670,00 грн у встановлений строк до 27.09.2012 і до теперішнього часу належним чином не виконало, повернуло суму фінансової допомоги частково.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про фермерське господарство» Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
Згідно статті 11 Закону України «Про фермерське господарство» та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.04 р. №1102, Український державний фонд підтримки фермерських господарств на поворотній основі надає фермерським господарствам фінансову підтримку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою даний договір є договором позики.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Однак, представником відповідача у судовому засіданні надана квитанція №к12/4/29 від 04.03.2013 на суму 500,00 грн.
Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Пленум Вищого господарського суду України в пункті 4.4 Постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
В пункті 4.10 вищевказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи. Відповідні процесуальні дії суд може вчиняти й шляхом винесення відповідної ухвали як окремого процесуального документа, продовжуючи розгляд справи в іншій частині. З урахуванням цього, суд не вважає за доцільне винесення окремого процесуального документу в частині припинення провадження у справі.
Таким чином, несплаченою залишилася сума заборгованості в розмірі 16 670,00 грн.
Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 16 670,00 грн, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. За таких обставин, вказана сума боргу підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.
У позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пені у розмірі 1016,08 грн.
Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 5.2 договору, передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує відділенню АР Крим Укрдержфонду пеню за кожен день неповернення коштів, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення виконання зобов'язання. Пеня нараховується за весь період прострочення: з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати повного повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) включно.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми позову в частині нарахування пені, суд знаходить його вірним, у зв'язку з чим, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1016,08 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 203,22 грн та витрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції 68,68 грн.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності зі статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Враховуючи встановлення судом факту неповернення відповідачем коштів у розмірі 17170,00 грн, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування 3% річних та витрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, відповідач просить надати відстрочку виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №901/190/13-г до 27 вересня 2013 року.
Зазначене клопотання мотивовано тим, що грошові кошти за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №7 від 27.09.2010 не були погашені, у зв'язку з загибеллю врожаю.
Оскільки, Фермерське господарство Полоцькіної Людмили Василівни є сільськогосподарським підприємством, робота якого носить сезонний характер, проведення сільськогосподарських робіт потребує значних грошових трат, які виражаються в оранні земель, підживленні озимих культур, внесення добрив, боротьбі з гризунами, посівними роботами, збір врожаю, затрат праці. Тобто вилучення в даний час з обороту грошових коштів потягне за собою негативні наслідки в роботі господарства та поставить під загрозу збір врожаю, його реалізацію, виплату заробітної плати працівникам та своєчасне внесення платежів до бюджету.
Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року №9 встановлено наступне.
Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Так, суд звертає увагу на те, що, у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які можуть послужити підставою для надання відстрочки виконання рішення, у обов'язковому порядку мають носити виключний характер.
Отже, суд вважає, що викладені відповідачем у заяві обставини, мають виключний характер, тому, суд вважає за необхідне задовольнити заяву Фермерського господарства Полоцькіної Людмили Василівни про відстрочку виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №901/190/13-г до 27 вересня 2013 року та надати Фермерському господарству Полоцькіної Людмили Василівни відстрочку виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №901/190/13-г до 27 вересня 2013 року.
Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 11 березня 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фермерського господарства Полоцькіної Людмили Василівни на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі відділення Автономної Республіки Крим Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заборгованість у розмірі 16 670,00 грн; пеню у розмірі 1016,08 грн; 3% річних у розмірі 203,22 грн та витрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції 68,68 грн.
Надати відстрочку виконання рішення до 27 вересня 2013 року.
3.Стягнути з Фермерського господарства Полоцькіної Людмили Василівни на користь Державного бюджету України 1720,50 грн судового збору.
4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5.Провадження у справі в частині стягнення з Фермерського господарства Полоцькіної Людмили Василівни 500,00 грн - припинити
Суддя А.А. Калініченко