Справа № 22-ц/796/1303/2013 Головуючий у І інстанції - Пасинок В.С.
Доповідач - Андрієнко А.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Андрієнко А.М.
Суддів: Заришняк Г.М.
МараєвоїН.Є.
При секретарі Дубик Ю.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення боргу за кредитним договором, звернення стягнення на нерухоме майно,
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, свої вимоги мотивував тим, що відповідно до умов кредитного договору № 014/4006/81/62546, укладеного 17.10.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4, останньому банком було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 940 000 грн. строком по 17.10.2027 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитними коштами. Також в порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 17.10.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір. В іпотеку було передано земельну ділянку загальною площею 0,1 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1, обслуговуючий кооператив «Колектив індивідуальних забудовників «Коник», яка належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого КМР 15.09.2007 року. 14.07.2009 року з метою зменшення фінансового навантаження на ОСОБА_4 з останнім ВАТ «РайффайзенБанк Аваль» було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 014/4006/81/62546 від 17.10.2007 року, відповідно до умов якої строк кредиту був збільшений на 80 календарних місяців; тимчасово на період з 15 липня 2009 року по 15 червня 2010 року («кредитні канікули») розмір щомісячного платежу за кредитним договором був зменшений, а фактична заборгованість за сумою кредиту з 14 липня 2009 року була збільшена на суму заборгованості за процентами, у зв'язку з чим відбулась зміна строку погашення заборгованості. Позивач зазначив, що з боку банку умови договору були виконані, з боку ОСОБА_4 мало місце недотримання умов договору та порушення прийнятих зобов'язань. Про наявні порушення умов кредитного договору банк неодноразово повідомляв позичальника та іпотекодавця, однак належного реагування з боку останніх не було. Станом на 10.06.2011 року сума заборгованості по кредитному договору складає 1 369 246,57 грн. Зважаючи на умови п. 6.5 кредитного договору щодо права банку на дострокове погашення заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом та неустойки, а також на умови п. 2.1.3 договору іпотеки щодо права банку як іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання терміну погашення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, воно не буде виконано, положення ЦК України та ЗУ «Про іпотеку», позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 369 246,57 грн. звернути стягнення на нерухоме майно - вищезазначену земельну ділянку - та стягнути судові витрати з відповідача по справі.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року позов задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернено стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 0,1 га, що розташована у АДРЕСА_1, шляхом застосування процедури продажу, встановленої ч.1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.
В апеляційній скарзі відповідач просить суд рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Представник ПАТ ««Райффайзен Банк Аваль» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
ОСОБА_2 апеляційну скаргу в суді апеляційної інстанції підтримала, просила її задовольнити.
ОСОБА_4 підтримав вимоги ОСОБА_2, просив апеляційну скаргу задовольнити.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.10.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/4006/81/62546 (а.с. 11-14).
Згідно з умовами кредитного договору ОСОБА_4 банком було надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 940 000 грн., що підтверджується заявами про видачу готівки, строком по 17.10.2027 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитними коштами
17/10/2007р. Між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6 за реєстровим № 3149, згідно якого ОСОБА_5 є майновим поручителем ОСОБА_4 перед банком та передає в іпотеку земельну ділянку загальною площею 0,1 га, що розташована за адресоюм.АДРЕСА_1, кадастровий № 8000000000:90:034:0136.
14.07.2009 року з метою зменшення фінансового навантаження на ОСОБА_4 з останнім ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 014/4006/81/62546 від 17.10.2007 року, відповідно до умов якої строк кредиту був збільшений на 80 календарних місяців; тимчасово на період з 15 липня 2009 року по 15 червня 2010 року («кредитні канікули») розмір щомісячного платежу за кредитним договором був зменшений, а фактична заборгованість за сумою кредиту з 14 липня 2009 року була збільшена на суму заборгованості за процентами, у зв'язку з чим відбулась зміна строку погашення заборгованості (а.с. 15).
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 не виконував належним чином зобов'язання за кредитним договором, не здійснював щомісячне погашення кредиту та не сплачував відсотки у розмірах та у строки, визначені договором, що призвело до збільшення суми боргу.
Станом на 10.06.2011 року загальна сума боргу ОСОБА_4 перед банком становить 1 369 246,57 грн., з яких:
- сума непогашеного кредиту - 1 054 180,15 грн.;
- заборгованість за відсотками - 148 270,88 грн.;
- пеня за порушення строків погашення кредиту - 5 594,00 грн.;
- пеня за порушення строків сплати відсотків - 161 201,54 грн. (а.с. 6).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 6.09.2011 року на адресу іпотекодавця - відповідача ОСОБА_2 була направлена письмова вимога за № е11-114-1-3/526 про усунення порушення зобов'язань (а.с. 20).
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом в повному розмірі у зв'язку із простроченням повернення відповідачем чергової частини кредиту та відсотків.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що договором кредиту неправомірно передбачено завищений розмір пені із посиланням на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.», оскільки сторони договору кредиту дійшли згоди з приводу визначення розміру пені за прострочення зобов'язання, договір кредиту в цій частині не змінено та не визнано недійсним, тому суд першої інстанції правильно виходив із позицій договору при нарахуванні заборгованості по договору.
Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не вірно оцінив співмірність заборгованості ОСОБА_4 перед банком та вартістю предмета іпотеки, не визначивши початкову вартість земельної ділянки.
Як вбачається із Іпотечного договору від 17.10.2007 року п.1.2.1 сторони оцінили земельну ділянку згідно Висновку про експертну грошову оцінку ринкової вартості земельної ділянки в 1 348 373 гривні.( а.с.16)
Станом на 10.06.2011 року загальна сума боргу ОСОБА_4 перед банком становить 1 369 246,57 грн, що фактично відповідає вартості предмета іпотеки.
Судом першої інстанції визначено також порядок звернення стягнення на предмет іпотеки .
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи, зібраним доказам дана належна оцінка, тому суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Однак, судом першої інстанції не зазначено в резолютивній частині рішення суду, як того вимагає Закон України «Про іпотеку» стартова ціна предмету іпотеки, тому колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду повинно бути змінено , а саме : резолютивна частина рішення повинна бути доповнена вказівкою про стартову ціну предмета іпотеки в розмірі 1 348 373 гривні.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України , колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 24 жовтня 2012 року змінити, доповнивши резолютивну частину рішення суду вказівкою про стартову ціну предмету іпотеки в розмірі 1 348 373 гривні.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді:
.