10 листопада 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Баір» та ОСОБА_2 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського  районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 лютого 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського  районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2003 р., залишене  без  змін  ухвалою  Апеляційного суду Запорізької області від 17.02.2004 р., яким в позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, невірну оцінку зібраних доказів, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування  рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що текст розписки від 20.10.2001 р. про отримання ОСОБА_2 від позивача грошей в сумі 35000 грн. для поповнення оборотних коштів ТОВ «Баір» було зроблено електрографічним способом з використанням лазерного комп'ютерного принтера після попереднього проставлення відтиску печатки товариства та рукописного підпису, а також що мав місце факт передачі ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 чистих бланків товариства з підписом та печаткою.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що  ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів про передачу грошей відповідачці за договором позики.

Апеляційний суд  погодився з рішенням місцевого суду та залишив його без змін.

    Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухваленні з додержанням судами норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського  районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 лютого 2004  року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :