Справа № 357/1515/13-к Головуючий у І інстанції Машарова

Провадження № 11-кп/780/34/13 Доповідач у 2 інстанції Загоруйко В.В.

Категорія 23 11.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

« 11» березня 2013 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - БЕХ М.О.

суддів - КОЛОКОЛЬНІКОВОЇ Н.М. та ЗАГОРУЙКА В.В.,

при секретарі - ГОРДІЙ Р.А.,

за участю прокурора КРАСКІВСЬКОГО В.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу прокурора прокуратури міста Біла Церква Хахлюка В.В. на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.02.2013 року, за якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12012100030000058 відносно ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України, повернуто прокурору прокуратури міста Біла Церква для усунення виявлених недоліків,

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з ухвалою, до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшли матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України, що внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012100030000058 від 21.11.2012 року.

На думку суду 1-ї інстанції, обвинувальний акт та додатки до нього не відповідають вимогам КПК України, а саме, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не дано правової кваліфікації кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) про кримінальну відповідальність. Формулювання обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не відповідає вказаному закону, ч. 1 ст. 189 КК України, оскільки в формулюванні обвинувачення не вказано умисел на вимагання, вказано - маючи намір незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та тримаючи в руках шило висунув вимогу про передачу грошей в сумі 700 грн. При цьому в формулюванні обвинувачення, як і в висновку про кваліфікацію, не міститься конкретних кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 1 ст. 189 КК України, у вчиненні яких підозрюється обвинувачений ОСОБА_3 Суд 1-ї інстанції вважає, що обвинуваченому висунута підозра є неконкретною, порушено його право на захист.

З вказаних підстав суд направив обвинувальний акт з додатками прокурору для усунення виявлених недоліків.

Не погоджуючись з даною ухвалою, прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування цього прокурор вказує, що ухвала суду є незаконною, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. В доказ цього автор скарги посилається на розділ VI Особливої частини Кримінального кодексу України (злочини проти власності), Постанову Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.09 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності», Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.10.12 № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до КПК України». На думку апелянта в обвинувальному акті чітко видно, що ОСОБА_3 вчинив вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, а у викладі фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення містяться конкретні кваліфікуючі ознаки дій ОСОБА_3, передбачені ч. 1 ст. 189 КК України.

Учасники процесу, будучи повідомленими, до суду не з'явились.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав за необхідне скаргу задовольнити, апеляційний суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, та вивчивши матеріали справи, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи при цьому з наступного.

Згідно п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам вказаного Кодексу.

Стаття 291 КПК встановлює вимоги до обвинувального акту, яки, на переконання колегії суддів, прокурором та слідчим виконані не в повному обсязі.

Так, суб'єктивна сторона вимагання характеризується тільки прямим умислом. В формулюванні обвинувачення, що міститься в обвинувальному акті, дійсно не вказано чи був прямий умисел у ОСОБА_3 на вчинення саме вимагання, а тому, обвинувальний акт не містить чіткого формулювання обвинувачення у вчиненні ОСОБА_3 вимагання. На думку колегії суддів ухвала суду, за якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12012100030000058 відносно ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України, повернуто прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України є такою, що відповідає нормам закону, а тому підстав для задоволення апеляції прокурора не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Київської області,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.02.2013 року, за якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12012100030000058 відносно ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України, повернуто прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України - без зміни.

ГОЛОВУЮЧИЙ

СУДДІ