Справа № 2/381/11/13 Головуючий у І інстанції Лаврік В.В.

Провадження № 22-ц/780/1488/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.

Категорія 45 11.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

07 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі Баліну П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання шлюбного контракту недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2012 року позивач ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визнання шлюбного контракту недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позову вказувала, що шлюбний контракт, який був укладений 20.01.2000 року між нею та відповідачем, суперечить вимогам п.8 Положення "Про порядок укладення шлюбного контракту", який затверджений Постановою КМУ від 16.06.1993 року та, що при його підписанні не були додержані норми закону, зокрема не були установлені сторони вищевказаного контракту, та не були виконані загальні вимоги, посвідчення правочинів відповідно до п.п. 71-75 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 30.09.1999 року.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2013 року у позові ОСОБА_2 про визнання шлюбного контракту недійсним відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 20.01.2000 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 маючи намір зареєструвати шлюб і врегулювати майнові права та обов'язки подружжя, уклали шлюбний контракт, який був посвідчений приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та підписаний сторонами у присутності свідків і зареєстрований в реєстрі за №130 (а.с.5). Шлюбний контракт був складений в трьох примірниках, один з яких зберігається у справах приватного нотаріуса, а два інші були видані кожній із сторін. Даний шлюбний договір визначив порядок набуття подружжям права власності на майно, придбане подружжям під час перебування у шлюбі.

26.04.2001 року сторони зареєстрували шлюб у відділі РАГС Фастівського міського управління юстиції (а.с7), а 16.03.2010 року як вбачається із свідоцтва про розірвання шлюбу сторони розірвали шлюб ( а.с 6).

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 27-1 КпШС України (в редакції Закону 1969 р. який діяв на момент укладення шлюбу між сторонами) особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укласти угоду щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний контракт), в якій передбачити майнові права і обов'язки подружжя.

Постановою Кабінета Міністрів України №457 від 16.06.1993 р. відповідно до ст.27-1 КпШС України (в редакції Закону 1969 р.) було затверджено Порядок укладення шлюбного контракту. Згідно п.2 цього Порядку у шлюбному контракті передбачаються майнові права і обов'язки подружжя, зокрема, питання, пов'язані з правом власності на рухоме або нерухоме майно як придбане до шлюбу, так і під час шлюбу, на майно, одержане в дар чи успадковане одним з подружжя, а також питання, пов'язані з утримання подружжя, та інші.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 12.06.1998 року «Про застосування судам деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю» та передбачені п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судам законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», визначено, що ті умови шлюбного договору, які всупереч волі будь-кого із подружжя погіршують його становище порівняно із законодавством України, а саме мають дискримінаційний характер, позбавляють права на частку в нажитому майні, не можуть бути визнані дійсними.

Враховуючи вищезазначене та встановлені обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів того, що шлюбний контракт значно погіршує будь-які права позивачки, носить дискримінаційний характер, чи, що він був укладений під впливом тиску з боку відповідача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Разом з тим, судова колегія вважає необхідним виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції додаткову підставу відмови в задоволенні позову- сплив строку позовної давності, оскільки на підставі досліджених у судовому засіданні доказів судом встановлено, що позов є необґрунтованим і право позивача, про захист якого просить ОСОБА_2, не порушено.

Докази та обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені районним судом були вірно застосовані норми матеріального та дотримані норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: