Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22ц/778/342/13 Головуючий у 1 інстанції:Макаров В.О.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
06 березня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Бабак А.М.,
Полякова О.З.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №1»
на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2012 року
у справі за позовом Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №1» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території, боргу за опалення та абонентську плату за опалення, гарячу воду
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2012 року КП «ВРЕЖО№1» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території, боргу за опалення та абонентську плату за опалення, гарячу воду.
В позові зазначено, що за адресою АДРЕСА_1, зареєстровані та мешкають ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Вказаний будинок є комунальною власністю та знаходиться на балансі позивача КП „ВРЄЖО №1". У зв'язку з невиконанням відповідачами ст.ст.67, 68 ЖК УРСР, за період з 01.01.2002 року по 01.04.2012 року утворилась заборгованість у розмірі 10221 грн. 63 коп. З 01.01.2002 року по 01.03.2012 року відповідачі частково вносили плату за комунальні послуги та утримання будинку, тобто визнавали свій борг, що підтверджується наданими до заяви роздруківками за вказаний період часу.
Просили стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 заборгованість у розмірі 1 0 221 грн. 63
коп., а також витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 214 грн. 60 коп.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2012 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі КП «ВРЕЖО№1» зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідачів витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги.
Відповідачами надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких вони вважають доводи апеляційної скарги безпідставними і просять залишити рішення без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення. Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Судом першої інстанції встановлені ті обставини, що відповідачі зареєстровані та мешкають у АДРЕСА_1. Будинок є комунальною власністю та знаходиться на балансі позивача КП „ВРЄЖО №1". За період з 01.01.2002 року по 01.04.2012 року за відповідачами рахується заборгованість у розмірі 10221 грн. 63 коп. З 01.01.2002 року відповідачі частково вносили плату за комунальні послуги та утримання будинку за час заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що розглядаючи справу, суд першої інстанції не додержав вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Процесуальний закон визнає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Не відповідає оскаржуване рішення і вимогам ст. ст. 214, 215 ЦПК України, оскільки в ньому не вирішене питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, при цьому в мотивувальній частині рішення не відображено які докази беруться до уваги, а які відхиляються та з яких мотивів.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції послався на ст. 267 ЦК України, яка передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому суд послався, що відповідачами в судовому засіданні та в запереченнях на позов заявлено про застосування строку позовної давності.
З матеріалів справи, заперечень на позов, журналів судових засідань, комп'ютерного диску носія інформації технічного запису судових засідань вбачається, що відповідачі не подавали до суду першої інстанції заяви про застосування строку позовної давності.
В засіданні апеляційного суду відповідачі підтвердили, що такої заяви від них до суду не подавалося.
За таких обставин, суд першої інстанції не мав підстав для відмови у позові за ст. 267 ЦК України.
Крім того, з матеріалів справи видно, що обставина пропуску позивачем строку позовної давності не має місця в даній справі, оскільки встановлено, що відповідачі за час утворення заборгованості в період з 01.01.2002р. періодично сплачували платежі, понад щомісячних сум, що відноситься до погашення сум боргу за минулий період і дає підстави для висновку про переривання строку позовної давності (а.с.6, 130-136).
Заперечення відповідачів, які вважають заборгованість вигаданою позивачем, не знайшли свого підтвердження.
Всупереч вимогам ст. ст. 10,60 ЦПК України, які зобов'язують відповідачів на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та припустимими доказами, таких доказів не надано ані до суду першої, ані апеляційної інстанції, надані позивачем письмові докази не спростовані, не заявлено про можливість такого спростування відповідними доказами.
Надані відповідачами до справи копії квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг не доводять заперечень відповідачів, а містять інформацію про наявність за ними сум заборгованості, що відповідають вказаним позивачем сумам заборгованості в наданих до суду розрахунках (а.с.28-42).
Виходячи з викладеного. колегія суддів дійшла висновку про відповідність позовних вимог ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, які передбачають платність комунальних послуг, зобов'язують наймача та членів його родини щомісячно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Правовою підставою для задоволення позовних вимог є ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24 січня 2006 року, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».
Апеляційний суд виходить з того, що відповідачі надані позивачем послуги споживали, однак допустили заборгованість з 01.01.2002р.
Заперечення відповідачів в тій частині, що вони не укладали договори на постачання житлово-комунальних послуг не можуть братися до уваги, оскільки сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.
Стягнення заборгованості має бути здійснено на користь правонаступника позивача Міського комунального підприємства «Основаніє». Правонаступництво відбулося на підставі ст. 37 ЦПК України під час апеляційного розгляду справи постановленою на місці ухвалою суду у зв'язку з припиненням КП «ВРЕЖО-1» через приєднання до МКП «Основаніє» на
підставі рішень Запорізької міської ради, копії яких надані до апеляційного суду.
Стягненню на користь МКП «Основаніє» солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 підлягає заборгованість з витрат на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 2530,44грн., з опалення 4546,93грн., з гарячого водопостачання 3144,26грн.
Частина позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, оскільки вказана особа за рішенням суду визнана недієздатною (а.с.43), а з листа районної адміністрації по Орджонікідзевському району Запорізької міської ради від 13.02.2013р. № 01-10/0121 видно, що опікуна недієздатній не призначено.
У відповідності до ст. ст. 30, 41 ЦК України вказана особа не може самостійно здійснювати цивільні права, нести обов'язки, нести відповідальність в разі їх невиконання.
Виходячи з викладеного, ОСОБА_6 не може відповідати за пред'явленими до неї вимогами.
В силу ст. 88 ЦПК України на користь МКП «Основаніє» підлягають стягненню з відповідачів судові витрати зі сплати судового збору в суді першої та апеляційної інстанції в сумі 321,90грн. (214,60грн. +107,30грн.).
Усього солідарному стягненню з відповідачів, за виключенням ОСОБА_6, підлягає 10543,53грн. (10221,63 + 321,90).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції не врахував, що обставини на підтвердження позову доведені належним чином, а заперечення відповідачів не ґрунтуються на законі. Застосування судом наслідків спливу строку позовної давності не мало правових і фактичних підстав. Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Встановлена наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №1» правонаступником якого є Міське комунальне підприємство «Основаніє» задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь Міського комунального підприємства «Основаніє» заборгованість з витрат на утримання будинку та прибудинкової території 2530,44грн., з опалення 4546,93грн., з гарячого водопостачання 3144,26грн., 321,90грн. судових витрат, а усього стягнути 10543,53грн.
В позовних вимогах до ОСОБА_6 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: