У х в а л а

                                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  8 листопада 2006 року                                                            м. Київ

      Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

                   Верховного Суду України в складі:

       головуючого                                                                Гуменюка В.І.,   

       суддів:                                                                           Барсукової  В.М.,

                                                                                  Балюка М.І.,-

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства “Селидіввугілля” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

   В С Т А Н О В И Л А :

У квітні  2003 року  ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Селідівського міського суду  від 5 листопада 2002 року на його користь було стягнуто заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 499 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку - 1511 грн. та 825 грн. у рахунок відшкодування  моральної шкоди. Проте заборгованість по виплаті заробітної плати була йому виплачена лише 16  січня 2003 року , а у решті рішення суду не виконане.

Просив з підстав, передбачених ст. 117 КЗпП України, стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку до дня фактичного розрахунку - 16 січня 2003 року  у розмірі 2 389 грн. 52 коп., а виконавчий лист  про стягнення 1 511 грн. відкликати.

Уточнивши позовні вимоги позивач, виходячи із зміни розміру мінімальної заробітної плати, просив також стягнути моральну шкоду у розмірі 1 025 грн., а виконавчий лист на 825 грн. відкликати.

Рішенням Селидівського міського суду від 11 грудня  2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 1 березня 2004 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

  Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду  чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення суду ухвалені з додержанням судом норм матеріального та процесуального права. Підстав  для  їх  скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 332, 345  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                                       У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Селидівського міського суду від 11 грудня  2003 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 1 березня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                  В.І. Гуменюк

Судді:                                                                             В.М. Барсукова

                                                                                         М.І. Балюк