10 листопада 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ПТУ № 29 м. Керчі та Міністерства освіти Автономної Республіки Крим про стягнення надбавки до окладу, надбавки за вислугу років, перерахунок середнього заробітку та відпускних, стягнення середнього заробітку за затримку при звільнені, індексації та судових витрат, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим  від 10 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду  Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2003 р., яким позовні вимоги задоволені частково, та на ухвалу Апеляційного суду  Автономної Республіки Крим від 19.04.2004 року, якою рішення місцевого суду залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невірне з'ясування судами фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування  рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції  виходив з того, що на вимоги про нарахування надбавки до окладу, перерахунок середнього заробітку та відпускних, поширюються правила ч. 1 ст. 233 КЗпП України, згідно якої строк звернення до суду за вирішенням трудового спору складає 3 місяці.

Оскільки цей строк позивачем було пропущено без поважних причин, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що дані вимоги не підлягають судовому захисту.

Апеляційний суд  погодився з рішенням місцевого суду та залишив його без змін.

  Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухваленні з додержанням судами норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду  Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :