КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" лютого 2013 р. Справа№ 5011-1/15102-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів: Куксова В.В.
Яковлєва М.Л.
За участю представників:
від позивача: Марковська В.В. - представник за довіреністю,
від відповідача: Макусь Н.П. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»
на рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2012р.
у справі № 5011-1/15102-2012 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»
про стягнення 234 908,86 грн.
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2012р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (далі-відповідач) про стягнення з останього 219 855,89 грн. - основного боргу, 3 837,24 грн. - інфляційної складової боргу, 11 215,73 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за укладеним договором №7560278 від 21.11.2008р. щодо оплати спожитої теплової енергії у гарячій воді.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 23.11.2012р. у справі №5011-1/15102-2012 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 219 855,89 грн. - основного боргу, 3 837,24 грн. - інфляційної складової боргу, 11 215,73 грн. - 3% річних та судовий збір у розмірі 4 698,18 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.
Крім того, апелянт стверджує, що ним не було порушено умови укладеного договору №7560278 від 21.11.2008р., оскільки він не є споживачем теплової енергії, що поставляється позивачем, та не використовує її для власних потреб, а забезпечує надання теплової енергії кінцевим споживачам. Тобто, оскільки фактично відповідач виконує лише посередницькі функції для позивача, а тому у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
21.11.2008р. між сторонами був укладений договір №7560278 про постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу (споживач) для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (далі-Договір).
Проаналізувавши умови Договору судова колегія прийшла до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором енергопостачання.
Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з п.2.2.1 та 2.3.1 Договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді відповідачу для потреб: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.
Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням КМДА, а з 01.01.2011 - постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.
Згідно п.9 додатку 2 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).
Сплату за вказаними документами відповідно до п.10 додатку 2 Договору відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Позивач стверджує, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання зазначеним Договором не виконав належним чином, внаслідок чого за період з 01.12.2010 по 01.10.2012 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.10.2012 становить 219 855,89 грн.
В зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 219 855,89 грн. - основного боргу, 3 837,24 грн. - інфляційної складової боргу, 11 215,73 грн. - 3% річних.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В ході судового розгляду справи судовою колегією було встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав, тоді як відповідач у визначений Договором та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.
Щодо твердження відповідача про те, що він лише забезпечує сплату коштів від населення на рахунок ГІОЦ КМДА, а не саму їх сплату, в підтвердження чого посилається на умови Договору та договір №637, за яким мало здійснюватися розщеплення та перерахування комунальних платежів населення на розрахункові рахунки підприємств-постачальників комунальних послуг, судова колегія вважає, що дані посилання не є підставою для відмови у позові, оскільки за Договором зобов'язаною стороною є відповідач, а не ГІОЦ КМДА.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення 219 855,85 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3 837,24 грн. інфляційних збитків та 11 215,73 грн. 3% річних за спірний період, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок, з останнього судом першої інстанції правомірно стягнуто інфляційну складову боргу в розмірі 3 837,24 грн. та 3% річних в розмірі 11 215,73 грн. за спірний період.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.
Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на рішення Господарського суду м.Києва від 23.11.2012 року у справі №5011-1/15102-2012 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду м.Києва від 23.11.2012 року у справі №5011-1/15102-2012 залишити без змін.
3.Матеріали справи №5011-1/15102-2012 повернути до Господарського суду м.Києва.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Дата підписання повного тексту постанови 11.03.2013р.
Головуючий суддя Авдеєв П.В.
Судді Куксов В.В.
Яковлєв М.Л.