10 листопада 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконкому Мукачівської міської ради Закарпатської області,  Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання рішення виконкому та розпорядження адміністрації недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення  Апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 28.04.2004 р., яким скасовано рішення Мукачівського районного суду від 22.01.2003 р. та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 посилається на неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування  рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення апеляційного суду  відсутні, виходячи з наступного.

Згідно ст. 108 ЖК України договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду може бути розірвано на вимогу наймодавця лише з підстав, установлених законом, і тільки в судовому порядку, крім випадків, виселення з будинків, що загрожують обвалом.

Судами встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 являлись наймачами квартири АДРЕСА_1 на підставі ордеру Мукачівського міськвиконкому від 22.05.1985 р. та договору найму житлового приміщення в будинку державного житлового фонду від 27.07.1985 р.

          Цей будинок знаходився на балансі комунального господарства м. Мукачево на підставі рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих ІНФОРМАЦІЯ_1 “Про  зарахування на баланс комунального господарства домоволодінь АДРЕСА_2 та  АДРЕСА_3 в м. Мукачево”.

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від НОМЕР_2  це рішення було скасовано.

 Рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 28.02.2002 р. НОМЕР_1 спірну квартиру було знято з балансу комунальної власності, передано власнику квартири ОСОБА_3 та  розірвано договір найму житла, укладений між ЖРЕП-2 та ОСОБА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації  від НОМЕР_2 та рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 28.02.2002 р. НОМЕР_1 були прийняті з порушенням житлових прав позивачів та вимог  ст. 108 ЖК України.

    Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що  рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок апеляційного суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :