ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Севастополь
21 лютого 2013 рокуСправа №2а-3177/12/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Гуріна Д.М.;
секретар судового засідання Ополєва О.Г.,
за участю: представника позивача - Макеєнка О.І.,
представників відповідача - Гінтєр К.Ф., Головашкіної О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро комутаційної апаратури» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
24 грудня 2012 року до Окружного адміністративного суду міста Севастополя звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро комутаційної апаратури» (далі - ТОВ «КБКА») із позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя (далі - ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
У позовній заяві ТОВ «КБКА» зазначило, що ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя 19 грудня 2012 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «КБКА» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по правових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Ай-Ті-Сі-Електронікс Україна» (далі - ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс Україна») за період з жовтня 2009 року до грудня 2009 року. За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки № 182/15-4/31583767/9842/10 від 19 грудня 2012 року. На підставі акту перевірки ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя прийняла податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року № 0000290154, яким ТОВ «КБКА» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 0 грн та застосовано фінансові санкції (штраф) в розмірі 137831 грн 25 коп. Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року № 0000290154 відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро комутаційної апаратури». Вирішити питання про судові витрати.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували та просили у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя 19 грудня 2012 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «КБКА» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по правових відносинах з ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс Україна» за період з жовтня 2009 року по грудень 2009 року.
За результатами перевірки був складений акт від 19 грудня 2012 року № 182/15-4/31583767/9842/10 (а.с. 10-13) (далі - акт перевірки), та 20 грудня 2012 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000290154, яким ТОВ «КБКА» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 0 грн. та застосовано фінансові санкції (штраф) в розмірі 137831 грн 25 коп., всього на суму 137831 грн 25 коп. (а.с. 27).
Відповідно до пункту 3.1 акту перевірки вказано, що одними з постачальників ТОВ «КБКА» у вересні 2009 року є ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс Україна» (м. Київ), постачальником якого є товариство з обмеженою відповідальність «Промислово-індустріальний союз» (м. Київ) (далі - ТОВ «Промислово-індустріальний союз»). Направлений запит у ДПІ Святошинському районі м. Києва від 03 лютого 2010 року № 300/7/23-2 та отримана відповідь від 2 березня 2010 року вих. № 1852/7/23-721, відповідно до якої загальна інформація про ТОВ «Промислово-індустріальний союз», та повідомлено, що підприємство має стан 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Таким чином, провести зустрічну перевірку по ланцюгу до виробника, перевірити сплату податкових зобов'язань з ПДВ до державного бюджету по відповідних операціях та підтвердити податковий кредит з ПДВ по постачальнику ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс-Україна» у розмірі 17 802 грн. неможливо». (а.с. 11, 12).
Згідно з пунктом 3.2 та 3.3. акту перевірки провести зустрічну перевірку по ланцюгу до виробника, перевірити сплату податкових зобов'язань з ПДВ до державного бюджету по відповідних операціях та підтвердити податковий кредит з ПДВ по постачальнику ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс Україна» у розмірі 278564 грн (за листопад 2009 року) неможливо. Провести зустрічну перевірку по ланцюгу до виробника, перевірити сплату податкових зобов'язань з ПДВ до державного бюджету по відповідних операціях та підтвердити податковий кредит з ПДВ по постачальнику ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс Україна» у розмірі 254 959 грн. (за грудень 2009 року) неможливо. Станом на 19 грудня 2012 року ТОВ «Промислово-індустріальний союз» має стан 8 «до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». (а.с. 12, 13).
Тобто, за думкою ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, заявлені позивачем суми ПДВ відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок позивача не підлягають на тій підставі, що ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя не може встановити чи перерахувало ТОВ «Промислово-індустріальний союз» кошти до бюджету, при цьому зауваження стосовно контрагента ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс Україна» у ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя відсутні. Фактично, відповідач зменшує суму бюджетного відшкодування ПДВ позивача ґрунтуючись на тому, що саме ДПІ не змогла провести зустрічну перевірку контрагентів безпосереднього постачальника та не отримала відповіді на запити.
Посилання ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя на порушення позивачем підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 2007 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не містять правового обґрунтування, яке б підтверджувало правомірність відмови відповідача в податковому відшкодуванні ПДВ.
Відповідно до підпункту 7.7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.
Підпункти 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначають загальний порядок обчислення податкового кредиту з ПДВ, зазначені норми закону не встановлюють правові підстави для включення позивачем заявлених податкових сум ПДВ для відшкодування з бюджету.
ТОВ «КБКА» на законних підставах віднесло до складу податкового кредиту суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс Україна» за жовтень 2009 року на суму 17802 грн, за листопад 2009 року у загальну суму 278564 грн та за грудень 2009 року на суму 254959 грн, а всього на загальну суму 551325 грн., яка підтверджена податковими накладними, та фактично сплачена позивачем продавцю - ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс Україна».
ТОВ «КБКА» при здійсненні господарської діяльності виконало всі вимоги законодавства України щодо оподаткування господарських операцій та цілком правомірно нарахувало суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Окрім того, питання правомірності включення ТОВ «КБКА» зазначених сум до податкового кредиту вже було предметом розгляду Севастопольського апеляційного адміністративного суду, про що свідчить ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «КБКА» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (а.с. 21-25).
Отже, прийняте за таких обставин рішення ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС порушує права позивача на відшкодування податку на додану вартість. Нарахування фінансових санкцій у загальному розмірі 137831 грн 25 коп. є незаконним, а податкове повідомлення-рішення № 0000290154 від 20 грудня 2012 року - протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до положень 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної є єдиною підставою для формування податкового кредиту, про що неодноразово наголошувалося у рішеннях Верховного Суду України, зокрема у постанові Верховного Суду України від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10, у якій висловлено правову позицію стосовно того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року № 21-42а10 зазначено, що за змістом підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Така позиція касаційного суду ґрунтується на правильному застосуванні положень підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР та відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13 січня 2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином ТОВ «КБКА» не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, оскільки зі своєї сторони виконало усі передбачені законом умови стосовно отримання відшкодування ПДВ та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Однак, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6891 грн 57 коп згідно платіжного доручення № 6086 від 21 грудня 2012 року. (а.с. 8).
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.
Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби нараховано товариству з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро комутаційної апаратури» до сплати 137831 грн 25 коп. штрафних санкцій. Товариство з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро комутаційної апаратури» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру повинно було сплатити 1 відсоток розміру майнових вимог, що становить 1378 грн 31 коп. Замість цього товариством з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро комутаційної апаратури» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачено 6891 грн 57 коп., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», а тому стягненню підлягає сума судового збору лише у розмірі 1378 грн 31 коп., решта підлягає поверненню позивачу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статями 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року № 0000290154 відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро комутаційної апаратури».
Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби 1378 грн 31 витрат зі сплати судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро комутаційної апаратури».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Гурін
Постанову складено у повному обсязі
26 лютого 2012 року