6 листопада 2006 року                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Оратанія”, 3-ї особи ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 5 травня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2003 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2001 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТОВ “Оратанія”, 3-ї особи ОСОБА_2. про відшкодування матеріальної і моральної шкоди  .

Зазначав, що 17 травня 2001 року з вини водія відповідача ОСОБА_2. сталася дорожньо-транспортна пригода.

Внаслідок цього було розбито автомобіль “Ауді-8”, що належить йому на праві власності, і спричинено матеріальну шкоду в розмірі 20442,07 грн. та моральну шкоду, яку він оцінює в 19500 грн.

Просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь визначені суми, а також 854,43 грн. судових витрат.

Рішенням  Голосіївського районного суду м. Києва від 5 травня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2003 року в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення з передачею справи на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 5 травня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2003 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.